ЯКІ бувають дефекти дикції

Особливості, а тим більше вади, людини часто приносять йому багато неприємностей і насмішок при спілкуванні з нерозуміючими і жорстокими людьми. Мовні дефекти, такі як шепелявість, заїкання, картавість в їх числі. Часто від них можна позбутися, вдавшись до спеціальних вправи для розвитку дикції.

Інструкція

Хороша дикція - чітке і повне промовляння слів, зрозуміле для співрозмовника. Поява дефектів мовлення відбувається зазвичай в дитячому віці з різних причин, і чим раніше батьки звернуть на них увагу, тим менше проблем і незручностей буде в майбутньому в їхньої дитини. Темп і ритм мови може бути порушений після сильного переляку, стресу, перенесеної травми або операції на органах, які відповідають за розмову. Крім цього, деякі дефекти можуть бути результатом поганих звичок.

Заїкання найчастіше зустрічається у дітей у віці від 2 до 7 років. В основному причиною його є психологічна травма або перенапруження нервової системи дитини. Іноді батьки або вихователі хочуть більше дати інформації малюкові, намагаються прискорено з ним розмовляти, і вимагають, щоб він мало не слово в слово повторював за ними все. Вони навіть не здогадуються, що з такою їх «допомогою» дитина може стати заїкою. Цей дефект мови може бути ускладненням після скарлатини, коклюшу або грипу. До цих пір точні причини заїкання не ясні.

Ще одним поширеним дефектом дикції є картавість. Багато фахівців не можуть назвати картавість хворобою. Хоча цей дефект дикції часом приносить чимало неприємностей. З`являється онтоже за дуже різних причин. Вони бувають органічні - людина гаркавить через своєрідного будови зубів, язика, ясен і іншого. Вроджені причини з`являються ще в утробі матері. Спадкові причини люди передають у спадок - своєрідне будова зубів, щелепа, висунута вперед і т.д. Придбані причини з`являються в результаті травми при пологах або у подальшому житті. Від гаркавості можна поступово позбутися за допомогою логопеда, а можна цей дефект мови залишити яким він є, віддавши данину своїй унікальності.

З проблемою шепелявості найчастіше стикаються маленькі діти. З часом вони виговорюються, але деякі так і продовжують шепелявити через неправильне будови зубів, аномалії щелепи і приглухуватості. Часто дорослі замість того, щоб вчити малюка правильної мови, сюсюкаються з ним. Дитина звикає саме до таких звуків і намагається їх повторювати. Якщо вчасно не звернути уваги на цю проблему, шепелявість щільно входить у звичку. З роками її позбутися стає все складніше і складніше. І лише кропітка і наполеглива робота з логопедом може допомогти у вирішенні проблеми шепелявості.