ЯК стати популярним за кордоном виконавцем

Після падіння в СРСР горезвісного залізної завіси, багато радянських музиканти вирушили на «підкорення Європи». І впали в справжній шок, дізнавшись, що пісні, які приймались в рідній країні практично «на ура!», Заходу особливо не потрібні. Одкровенням стало і те, що завоювати іноземного слухача виявилося не надто просто. Та й згодом вирішити подібну проблему змогли лише деякі.

Борис Гребенщиков став першим радянським рокером, запрошеним в США

«Спартакус» - чемпіон!

Цікаво, що першим і єдиним радянським композитором, чия музика потрапила в західноєвропейські хіт-паради і дійсно користувалася серйозною популярністю, став Арам Хачатурян. Спільна запис 1972 з Лондонським симфонічним оркестром під назвою Spartacus зайняла в чартах Великобританії високе для дебютанта 16-е місце, протримавшись у них цілих 15 тижнів.

На жаль, сам Хачатурян не зміг дізнатися, чим «спартаковская» музика так сподобалася британцям. І що фрагменти його геніальних творів, зрозуміло без всяких гонорарів, звучали в голлівудських фільмах Брасса, Кубрика і Кемерона. Але Арам Ілліч з`явився, скоріше, винятком. Його численні колеги, позбавлені і теоретичної можливості безпосередньо спілкуватися і обмінюватися музичним матеріалом, не могли навіть сподіватися на хоча б мінімальне визнання. І поняття не мали, як можна його досягти.

Шукайте продюсера

«Піонерами» просування радянської рок-музики вважаються Борис Гребенщиков і «Парк Горького». Але сенсаційними контрактами вони зобов`язані, швидше, щасливої зірці. Точніше, досить випадковому інтересу американських продюсерів і людей, що мали певний вплив. Скажімо, Гребенщикову, нехай його сольний проект в Америці і провалився, допомагав Девід Стюарт з групи Euruthmics. А короткочасна популярність «Парку Горького» серед англомовної публіки США і згодом Скандинавії була викликана великою тоді інтересом до радянської перебудови, розвалом комуністичної системи, завершенням «холодної війни», визначеної новизною і, головне, допомогою Стаса Наміна, Френка Заппи і Джона Бон Джові.

Таким чином, першими пунктами «інструкції» для музикантів, які мріють добитися слави за кордоном, є величезна удача, поява або пошук грамотного і досвідченого продюсера і, зрозуміло, знання англійської мови. Останнє важливо навіть з урахуванням того, що в США чимало цілком відомих і навіть улюблених народом співаків і музикантів, хто куди частіше спілкується російською. Але секрет простий: співають вони здебільшого тільки для російськомовних емігрантів.

Імена цих зірок російсько-американської естради Любов Успенська, Михайло Гулько, Олександр Журбін, перший виконавець «Вологди» Анатолій Кашепаров, Анатолій Могилевський, Віллі Токарєв, Михайло Шуфутинський та інші. До речі, почалася нова хвиля творчої еміграції з практично видавленою з Союзу в Америку в першій половині 70-х знаменитої Аїди Ведіщева. На жаль, але і Ведіщева, при всьому її безсумнівному вокальному талант і масі таких хітів, як «Пісенька про ведмедів», «Гей, моряк!», «Лісовий олень», «Чунга-Чанга», «Допоможи мені» та інших, стати зіркою американської естради не вдалося. Не зустріла вона справжнього продюсера ...

Здрастуй, «Євробачення»!

В поточному з 1956 року музичному конкурсі для молодих виконавців «Євробачення», радянські артисти ніколи не брали участь. Точніше, брали участь всього раз, коли на «Євробачення» -97 раптом приїхала далеко не юна королева радянської естради 70-х Алла Пугачова. Зайнявши лише 15-е місце, популярності російської музиці Алла Борисівна явно не додала. Більш зрозумілими для журі виявилися молоді російські виконавці і майбутні призери конкурсу Алсу, «Срібло» та «Тату» («tATu»). З тієї важливої причини, що голоси, образи та аранжування росіянок сподобалися слухачам, журналістам і, головне, продюсерам куди більше. Висновок: бажаєш, щоб тебе почули і оцінили, готуй якісний і відповідний саме сьогоднішнього дня матеріал.

Найбільш, мабуть, сучасним способом впливу на серця західних любителів та професіоналів музики є інтернет і можливість викладати свої ролики для вільного перегляду на загальнодоступні сторінки. Саме так зуміли прославитися майбутній учасник знову ж «Євробачення» Петро Наліч і звичайний російський школяр Микола Воронов, чиї саморобні відеокліпи, явно вибивається зі стандарту елементами фрік-шоу і певної епатажністю, придбали мільйонну інтернет-популярність. Зараз у обох віртуальних співаків є навіть справжні менеджери з продюсерами і великі творчі плани. А Наліч і зовсім успішно гастролює, не забуваючи спочатку відправити свій багатосторінковий райдер. Висновок: навчитеся користуватися інтернетом і бути здатними здивувати і навіть трохи шокувати аудиторію своєю унікальністю.

Затребувана Нетребко

Більшість з росіян, колись промайнула в західних чартах, давно їх покинули, зникнувши і з пам`яті. Виняток становить хіба що нова російська оперна прима Анна Нетребко, яка виконувала олімпійський гімн під час відкриття Сочі-2014. Анна зуміла домогтися високого ступеня затребуваності і на європейському континенті, де неодноразово потрапляла в лідери національних хіт-парадів Австрії, Бельгії та інших держав, і в Північній Америці. До речі, в Австрії, яка вміє цінувати класичну музику, вийшло півтора десятка альбомів росіянки. Звідси випливає найбільш важливий висновок: щоб тебе оцінили і не забули через день після концерту, научістеь співати не просто голосно, але ще й красиво.