Найважливіше в житті тільки народжену дитину - батьки. Мама і тато дають маленькій людині не тільки їжу, тепло, а й емоції, почуття. Молоді батьки часто думають, що виховання починається тільки тоді, коли дитина починає ходити, говорити, висловлювати власні думки. Але вони дуже сильно помиляються.
Малюк, що лежить в ліжечку і з цікавістю роздивляється батьків, уже вбирає все, як губка. Вирази облич, інтонації голосу вже багато про що говорять. І дитина звикає саме до тієї атмосфері, яка оточує його з найперших днів. Сварки батьків, грубі слова і сльози залишать свій відбиток у душі й характері дитини. Дитина, зростаючий у важкій атмосфері, ризикує в перші місяці мати проблеми зі сном, поведінкою і розвитком. Посмішки, сміх, радість і поцілунки теж залишать слід, але зовсім інший. Такий малюк буде відкритий світу, він з цікавістю його пізнавати і радіти всьому новому.
З віком відповідальність батьків за свою поведінку зростає. Маленькі діти дуже добре помічають всі помилки батьків. І вбирають їх у себе нарівні з іншими новими знаннями. Необережне лайливе слово тут же поповнить лексичний запас дитини. Якщо батьки не вважають за потрібне виконувати обіцянки, то не варто чекати цього і від дитини. Обман, лихослів`я теж дуже швидко перекочовують в звички дитини. І боротися з цими звичками буде дуже важко, а іноді й зовсім неможливо.
Тому, представивши свою дитину через 5 чи 10 років, потрібно дуже детально перерахувати всі якості, якими дитина повинна мати в уявленні батьків. І подивитися, на скільки ці якості виражені у самих батьків. І тут доведеться або коригувати свій стиль життя, або не чекати від дитини того, чого батьки не в змозі йому дати.