Як лікується лімфоденіт

Лікування лімфаденіту

До збудників лімфаденіту відносяться гноєродниє мікроорганізми, які проникають в лімфатичні вузли з вогнищ хронічного чи гострого гнійного запалення з током крові, лімфи або шляхом безпосереднього контакту. Розрізняють гнійні і негнійний, специфічні і неспецифічні, гострі та хронічні лімфаденіти. При гнійному розплавлюванні лімфовузлів може з`являтися великий осередок нагноєння в м`яких тканинах, який називається аденофлегмона.

Лікування лімфаденіту вимагає обов`язкового лікарського огляду. Не можна затягувати візит до лікаря, так як в результаті погіршиться самопочуття і підвищиться ризик переходу захворювання в гнійну форму. Початкові форми гострого неспецифічного лімфаденіту лікують консервативними методами. Хворому призначають спокій, УВЧ-терапію, проводиться активна терапія основного вогнища інфекції, куди входить розтин флегмон, абсцесів, дренування гнійника. Також проводиться антибіотикотерапія. Гнійні форми неспецифічного лімфаденіту лікують оперативним методом. Хронічний неспецифічний лімфаденіт лікується шляхом усунення основного захворювання, яке є джерелом інфекції.

Особливості лікування деяких видів лімфаденіту

При лімфаденіті шийних вузлів, що утворилися після перенесеного грипу, ангіни, ГРЗ призначають протизапальні препарати. Якщо ж лімфаденіт перейшов у гнійну форму, хворому прописують антибіотики, протизапальні зовнішні засоби, полівітаміни, призначають фізіотерапію. Пацієнту рекомендують уникати переохолоджень, необхідно пити багато води. Якщо нагноєння на лімфатичних вузлах розсмоктується, виконується хірургічне втручання, під час якого розкривають абсцес і видаляють накопичився там гній.

Для лікування подчелюстного лімфаденіту застосовують рідина Бурова, «Пеніцилін». При нагноєнні прописують теплі примочки і обігрів СОЛЛЮКС. Якщо ж запалення присутній в цілій групі лімфовузлів, виконують операцію, в ході якої для виведення гною через підщелепної розріз вставляється дренажна трубка. Хворим з пахових лімфаденітом рекомендують обмеження ходьби та фізичних навантажень, їм призначають антибіотики з широким спектром дії. При гнійної формі виконують розтин і дренування вогнища нагноєння. При пахвовому лимфадените усувають інфекцію, яка викликала це захворювання, як правило, з цією метою застосовують антибіотики. Після цього пацієнтові прописують сеанси фізіотерапії, холодні компреси і загальнозміцнюючі вправи. Гнійна форма пахвовій лімфаденіту вимагає хірургічного втручання.

Лікування специфічного лімфаденіту при туберкульозі призначається з урахуванням характеру ураження лімфовузлів і ступеня вираженості туберкульозних змін інших органів. У разі активного процесу застосовують препарати першого ряду - «Стрептоміцин», «Тубазид» у поєднанні з «Протіонамід», «етамбутол». Лікування триває від 8 до 15 місяців. В уражену лімфатичний вузол вводять «Стрептоміцин», а також накладають пов`язки з тібоновой, тубазідовой маззю. При гнійному процесі хворому призначають антибіотики.