ЯК призвести калькуляцію :: Фінанси

Калькуляція витрат являє собою метод визначення витрат на виробництво одиниці продукції, що випускається. На основі цієї інформації встановлюються ціни на вироблені товари і формується асортиментна політика підприємства.

Інструкція

Розрахунком калькуляції на підприємстві займається фінансово-економічна служба. Перш ніж безпосередньо приступити до розрахунку калькуляції, визначте об`єкт калькуляції. Вибір залежить від особливостей процесу виробництва і цілей розрахунку. Як правило, на виробничому підприємстві об`єктом калькуляції є одиниця продукції. Як об`єкт може виступати і виробничий замовлення. Позамовний метод використовується при створенні унікальної продукції в дрібносерійному та одиничному виробництві. При цьому облік витрат здійснюється окремо по кожному замовленню. Об`єктом калькуляції може бути не тільки замовлення, а й окремий виробничий процес. Такий спосіб розрахунку витрат називається попроцессном, він застосовується в масовому виробництві, якщо весь виробничий процес можна розбити на окремі етапи.

Далі, в залежності від особливостей виробничого процесу, виберіть метод калькуляції. На практиці витрати можуть враховуватися за повною або усіченої собівартості. Повна собівартість визначається з урахуванням всіх витрат, які понесло підприємство. У калькуляцію включають постійні та змінні витрати. Метод повної собівартості дуже популярний в управлінському обліку, оскільки його можна застосовувати при ціноутворенні. Метод усіченої собівартості ефективно використовується при формуванні асортиментної політики. Особливість цього методу полягає в тому, що на собівартість продукції відносять тільки змінні виробничі витрати. Постійні витрати списуються в кінці періоду і зменшують виручку.

При калькулюванні собівартості можуть виникнути проблеми з класифікацією і угрупованням витрат. Деякі витрати можуть бути точно і однозначно віднесені на собівартість певного об`єкта калькулювання, такі витрати називають прямими. Накладні або непрямі витрати неможливо пов`язати з конкретним об`єктом, їх прийнято розподіляти на собівартість відповідно до затвердженої на підприємстві методикою. Базою розподілу непрямих витрат можуть бути прямі матеріальні витрати або заробітна плата основних виробничих робітників.

Калькуляцію можна здійснювати на основі фактичних або нормативних даних. Нормування собівартості - це ефективний метод, який використовується для контролю витрат. Фактичну собівартість визначають на основі витрат, які відображаються в обліку. В кінці звітного періоду фактичну собівартість порівняйте з нормативної, виявите відхилення і знайдіть їх причину. Для цього знадобиться детально проаналізувати структуру витрат в минулому періоді.