ЦІКАВІ факти з життя Гоголя

Деяким своїм сучасникам Микола Васильович Гоголь здавався диваком, в його житті дійсно були присутні багато дивного і незвичайного. Будучи по натурі малообщітельним людиною, письменник нікому не розповідав про свої переживання, але вони все-таки виявлялися в його неординарних звичках та вчинках.

Інструкція

Н.В. Гоголь народився в 1809 році, в селі Сорочинці, що на Україні. Його батько писав п`єси для театру, а мати займалася вихованням дітей, яких у сім`ї, крім Миколи, було одинадцять. Коли хлопчикові виповнилося десять років, батьки віддали його на навчання до Полтавської гімназії, в якій він став членом літературного гуртка. Саме там він почав писати невеликі театральні п`єси.

По закінченні гімназії Гоголь переїхав до Санкт-Петербурга, сподіваючись почати успішну кар`єру письменника. Але тут його відразу ж осягає невдача - його романтична поема «Ганц Кюхельгартен», що вийшла невеликим тиражем під псевдонімом В. Алова, викликає недоброзичливі відгуки критиків. Ця обставина змушує починаючого письменника скупити залишки тиражу, щоб його знищити.

Незабаром доля дає Гоголю другий шанс - він зближується з творчою інтелігенцією, знайомими А.С. Пушкіна і В.А. Жуковського. Друзі допомагають йому отримати місце вчителя в інституті, крім того, він починає давати приватні уроки. Паралельно з педагогічною діяльністю Гоголь займається написанням оповідань про побут просто українського села. Незабаром видаються його перші відомі твори: «Вечір напередодні Івана Купали», «Сорочинський ярмарок», «Майська ніч» та ін. Досить цікавою є той факт, що матеріал для цих повістей Гоголю допомагала збирати його мати, також захоплива місцевим фольклором і містицизмом. Після перших успішних публікацій ідуть інші - «Ніч перед різдвом», «Арабески» і «Миргород». Іскрометний гумор, особлива фольклористика, веселий побут українського села, перемішаний з містикою - все це підкорює читачів Гоголя. Сам А.С. Пушкін був у захваті від творів новоспеченого таланту.

Спілкуючись з людьми, Микола Васильович залишався закритим і відлюдним людиною, його постійно терзали якісь внутрішні комплекси і нескінченне самоїдство. Гоголь боявся незнайомих людей, він навіть йшов з кімнати, якщо в ній з`являвся хтось сторонній. Також сильно він боявся грози, вона вселяла в нього містичний жах.

Нічого невідомо і про взаємини письменника з жінками, за все своє життя він жодного разу не був одружений.

Ще одним цікавим фактом є ставлення Миколи Васильовича до власної зовнішності. Письменникові не подобався його видатний ніс. Ця особиста проблема знайшла своє відображення в його повісті «Ніс», в якій даний орган покидає свого господаря.

Дивні були і звички письменника. Його кишені були завжди наповнені солодощами. Гоголь постійно складав у них шматки цукру, які подавалися до чаю. Одержимий якоїсь внутрішньої роботою думки, Микола Васильович часто скочував хлібні кульки, виправдовуючись тим, що так йому легше думається.

Гоголь був небайдужий до видань, випущених в мініатюрному форматі. Навіть складна математика захоплювала його, якщо вона була видана в мініатюрних розмірах.

Наприкінці життя письменник впав у страшне депресивний стан і зовсім відмовився від їжі. Він практично не спав, постійно молився, плакав, відмовлявся від ліків. Друга частина «Мертвих душ» була відправлена їм у вогонь. Чому він це зробив, теж залишається загадкою.

Микола Васильович боявся, що його поховають живим, що перебувають в летаргічному сні. Саме тому у своєму заповіті він вказав на те, щоб його тіло поховали, тільки коли з`являться явні ознаки трупного розкладання.

У заповіті Гоголя був знайдений креслення невеликої каплиці, яка повинна була бути побудована поряд з могилою. За задумом письменника, мотузку від дзвона слід було прив`язати до його руки, і в разі пробудження Микола Васильович зміг би подати сигнал. Але в життя ця ідея не була втілена.

Навіть смерть Н.В. Гоголя породила багато домислів і таємниць, які досі намагаються розгадати наші сучасники. У 1931 році, у зв`язку з реконструкцією частини некрополя в Даниловому монастирі, відбулося перепоховання могили Гоголя. Всі присутні були налякані і вражені незвичайною позою покійного - голова письменника була повернена набік.