ЧОМУ Гоголь назвав «Мертві душі» поемою :: Освіта

«Мертві душі» Гоголя - твір, настільки ж унікальне з точки зору жанрового визначення, як і «Євгеній Онєгін» Пушкіна. Наскільки дивним і незвичним може здатися визначення ліричного твору як роману (нехай навіть і «у віршах»), настільки ж незвично звучить і визначення «поема» по відношенню до прозового тексту.

Вибір жанру

У період роботи над «Мертвими душами» Гоголь називав свій твір то «повістю», то «романом», то «поемою». Остаточно визначивши жанр «Мертвих душ» як поему, письменник хотів тим самим підкреслити основні риси свого твору: його епічність, широкі узагальнення і глибокий ліризм.

Саме епопею Гоголь вважав найбільш повним і багатогранним оповідальним жанром, здатним охопити цілу епоху. Жанр роману представлявся йому більш вузьким і замкнутим в рамках певного простору. «Мертві душі», згідно з його задумом, не могли бути названі ні епопеєю, ні романом. Тим не менш, Гоголь вважав, що в сучасній йому літературі існує новий тип творів, що є свого роду сполучною ланкою між романом і епопеєю. Бажаючи віднести «Мертві душі» до так званих «меншим пологів епопеї», він і назвав свій твір поемою.

При цьому Гоголь аж ніяк не пов`язував жанр поеми з прославлянням існуючого світопорядку. Навпаки, він наповнив свою поему викривальним пафосом, висміюючи в ній вади російського життя.

Дивним і двозначним виглядає сюжет поеми, адже вона присвячена купівлі і продажу мертвих душ. Однак він дозволив автору не тільки показати внутрішній світ своїх персонажів, а й дати повну і всеосяжну характеристику епохи.

Композиція поеми

З точки зору композиційної побудови, поему можна розділити на три частини. У першій з них читач знайомиться з поміщиками. Кожному з них автор присвятив окрему главу. При цьому послідовність глав вибудувана таким чином, щоб при переході до наступного персонажу відбувалося посилення негативних якостей.

У другій частині дана широка характеристика життя губернського міста. Основне місце тут відводиться зображенню вдач чиновницького середовища.

У третій частині розказана історія життя головного героя поеми - Павла Івановича Чичикова. Якщо на початку твору Чичиков здається загадкою, то тут автор розкриває його справжнє обличчя, яке виявилося вельми непривабливим.

Ще одна з особливостей твору, наближає його до жанру поеми, - численні ліричні відступи, найпрекраснішим з яких є рядки про російських просторах і про птаха-трійці. У них, після намальованою похмурої картини російської дійсності, автор висловлює віру у велике майбутнє рідної країни.

Істинний масштаб твори Гоголя, епічність викладу і глибокий ліризм дозволяють зрозуміти правоту письменник, який назвав «Мертві душі» поемою.