Час і вічність

Вічність, мабуть, відноситься до якимось філософським матерій, які схожі і невіддільні від понять життя, час, віра. Відповідно до релігійних традицій, вічність - якась незалежність божественного начала від такої умови, як час. Церква наказує розрізняти божественну і тварну вічність. Якщо перша існує без будь на те не було умов, друга - знаходиться в прямій залежності і обумовлена першою. З поняттям вічність зв`язуються імена Бога, Святого духа, буття.

З астрономічної точки зору вічність і час поняття ні в якому разі не тотожні, адже вічність на відміну від звичних нам речей, що не наділена властивостями початку і кінця вона не має продовження і існує незалежно від інших факторів.

З філософської точки зору вічність асоціюється з буттям, розтягнутим у часі. Поняття вічності з давніх пір захоплювало розуми вчених усього світу, його намагалися висловити і сформулювати Платон, Арістотель, Гегель. Проте всі вони сходилися на думці про те, що вічність ніяк не пов`язана з безсмертям, яке, по суті, незмінно, вічність наповнена людськими пристрастями та емоціями, дарує нам любов і інші почуття, які покликані зробити людину абсолютно щасливим і змусити забути про відчуття часу як такого.

Математики найчастіше, даючи визначення поняттю вічність, називають її «поганою нескінченністю» безлічі чисел, що не мають початку і логічного завершення, тим, що здатне викликати страх від того, що особистості не дано пізнати уму незбагненні величини. Вважається, що з точки зору геометрії вічність можна виразити у вигляді замкнутої геометричної фігури, кола, так як рух по ньому не може закінчитися ніколи і вважається вічним.

Втіленням вічності в природних явищах прийнято вважати звичайні морські мушлі, спектральне світіння або всім відомий звук тиші. В цілому вічність вважається невід`ємною частиною світу, що характеризує незнищенність всього сущого у всесвіті.