Аналіз вірша О. Блока "незнайомка"

Період роботи над віршем

«Незнайомка» була написана в непростий для поета період - коли сам він переживав важку особисту драму. Його кохана, Любов Менделєєва, пішла від нього до його друга і побратима по поетичному цеху Андрію Білому. Блок важко переживав цю зраду і розставання, можливо, почасти тому вірш пронизане такий ліричної сумом.

На думку багатьох дослідників, поет передає атмосферу петербурзьких околиць, крім того, тут можна знайти і його враження від поїздок на дачу, де поет не раз бував в цей період, сумовитих сільських розваг та місцевих обивателів.

Сюжет

Отже, місце дії - якийсь ресторан, в якому ніби навмисне сконцентрована вся грязь і вульгарність великого міста. Тут важкий саме повітря, важко дихати, очі оточуючих порожні, кругом не люди, але гротескні створення «з очима кроликів». Цей світ дісгармонічен, в`язок і тосклів, а буття в ньому позбавлене всякого сенсу.

І кожен вечір в цьому страхітливому свого повсякденного вульгарністю місці з`являється вона - вже не Прекрасна Дама ранньої блоківської лірики, але жінка, в чиєму серці очевидно таїться якась таємниця, якась гіркота, що змушує її приходити сюди. Ця жінка, закутана в шовку і випромінюєш аромат парфумів, очевидно не належить цьому сірому світу, вона чужа в ньому.

Незнайомка проходить по бруду, не забруднивши нею, і залишається таким собі піднесеним ідеалом.

Показово, що ліричний герой зовсім не прагне розвіяти навколишнє її таємницю, підійти до неї і запитати її ім`я, дізнатися, що привело її сюди. Адже в цьому випадку пропаде і романтичний ореол, що оточує таємничу незнайомку, з незнайомки вона перетвориться всього лише в земну жінку, в чиєму житті, може бути, щось сталося. Вона важлива для нього саме як символ, як образ, який показує, що навіть у самому безпросвітній темряві існує світло і краса, як знак містичного чуда, привнесення сенс і наповнювало життя змістом.

Літературознавчий аналіз

Вірш написаний п`ятистопним ямбом з класичним перехресним чергуванням чоловічої та жіночої рими.
Всі твір можна умовно розділити на дві частини: у першій панує атмосфера безвиході, другий висвітлює своєю присутністю таємнича Незнайомка. При цьому антитеза образів постійно підкреслюється лексикою і фонетикою: на початку вірша все образи виключно похмурі і сумні, переважає «низька» лексика («лакеї», «п`яниці», «стирчать» тощо), у другій же частині - виключно «висока», що підкреслює «чарівних» і недосяжність образу.