ЩО таке політика "освіченого абсолютизму"

У багатьох європейських державах XVIII століття існувала монархія, яка була відображенням абсолютної влади правителя. Ще більше підняти світську владу дозволила раціоналістична ідея «освіченого абсолютизму». У цьому понятті з`єдналися уявлення про державну користь і турбота про загальне добробут.

Портрет Катерини II. Художник Ф. Рокотов, 1770 рік. Фрагмент

Сутність політики «освіченого абсолютизму»

Основоположником ідеї «освіченого абсолютизму» вважають філософа Томаса Гоббса. У центрі цієї теорії стояло світська держава, покровителем якого був абсолютний монарх. «Освічений абсолютизм» вийшов за рамки колишнього розуміння держави, для якого був характерний вузький практицизм цілей та методів управління країною. Цей підхід припускав відповідальність правителя не тільки за державні справи, а й за «суспільне благо».

Література просвітницької спрямованості, що отримала широке ходіння в суспільстві в середині XVIII століття, що не обмежувалася лише критикою існуючих порядків. Прагнення мислителів були спрямовані на те, щоб у суспільстві розгорталися реформи, ініціатором яких мало стати держава і «освічені» правителі. Відмітна ознака «освіченого абсолютизму» - союз раціоналістичної філософії та абсолютної монархії. Яскравим втіленням описаних ідей були філософські та політичні погляди Вольтера.

Політика «освіченого абсолютизму» була характерна для багатьох країн Європи, за винятком хіба що Франції, Англії та Польщі. Англія не потребувала подібних ідеях, оскільки знайшла інші шляхи для здійснення реформ. У польській державі був відсутній абсолютизм, там панувала шляхта. А правителі Франції не змогли взяти на себе відповідальність за проведення соціальних перетворень, в результаті чого монархія в цій країні до кінця XVIII століття перестала існувати.

«Освічений абсолютизм» в Росії

Ідеї «освіченого абсолютизму» знайшли відображення в політиці російської імператриці Катерини II. Вона перебувала під певним впливом французьких просвітителів XVIII століття - Дідро, Вольтера, Руссо, Монтеск`є. У працях цих мислителів Катерина знайшла погляди, які дозволили їй використовувати своє становище в державі для зміцнення позицій абсолютизму. У ті часи в Європі було модно і вигідно вважатися «освіченим» правителем.

Настільною книгою імператриці був твір «Про дух законів», написане Монтеск`є. У ньому говорилося про необхідність поділу влади в абсолютистська держава на законодавчу, виконавчу і судову гілки. Але Катерина прагнула побудувати самодержавство так, щоб необхідність в демократичній конституції відпала. Імператриця обмежилася лише розширенням прав і привілеїв окремих станів.

До «просвітницьким» реформам Катерини II можна віднести проведені в роки її правління зміни в культурі та освіті. У 1783 році вона дарувала приватним особам право заводити власні друкарні, що поклало початок «вольному друкарству». Трохи пізніше була проведена реформа народних училищ, а потім відкрилися жіночі навчальні заклади. Подібні заходи дозволяли Катерині II зберігати престижний імідж «освіченої» імператриці.