ЩО таке «освічений абсолютизм»

Назва «освічений абсолютизм» отримала політика, що проводиться низкою європейських монархів у середині 18 сторіччя, в тому числі і Катериною II, що займає трон в Росії в той час. Автор теорії «освіченого абсолютизму» - Томас Гоббс. Суть її полягала в переході від старого ладу до нового - від середньовічного до капіталістичних відносин. Монархи оголосили, що тепер потрібно прагнути до створення «загального блага» в межах своєї держави. Пріоритетом при цьому оголошувався розум.

Основи «освіченого абсолютизму»

18 століття - це століття «просвітництва» в усіх сферах життя: літературі, мистецтві. Ідеї освіти наклали відбиток і на державну владу. Якщо раніше поняття абсолютної державної влади зводилося виключно до її практичної спрямованості, тобто до сукупності прав державної влади, то тепер абсолютизм оголошувався освіченим. Це означає, що державна влада визнавалася понад усе, але при цьому додавалася турбота про благо всього народу. Монарх повинен був усвідомити, що у нього є не тільки права і безмежна влада в руках, але й обов`язки перед своїм народом.

Ідеї освіченого абсолютизму вперше були висловлені в літературі. Письменники і філософи мріяли поміняти в корені існуючий державний лад, змінити життя простого народу на краще. Монархи, розуміючи, що зміни настають і їх не уникнути, починають зближуватися з філософами, вбирають ідеї, висловлювані ними у своїх трактатах. Так, наприклад, Катерина II мала тісний дружнє листування з Вольтером і Дідро.

Філософи ратували за те, щоб держава було підпорядковане розуму, про те, щоб селянам створили найкращі умови для існування. У Росії, наприклад, до періоду «освіченого абсолютизму» відноситься розвиток освіти, заохочення торгівлі, реформи у сфері цехових структур, модернізація аграрної структури. Проте остання проходила вельми обережно, були зроблені лише перші кроки до цього.

Зміни в суспільстві

Змінилися погляди еліти в цілому. Тепер заступництво науці і культурі вважалося хорошим тоном. Закони життя намагалися пояснити з точки зору розуму, раціональний підхід ставилося на чільне місце будь-якого починання.

Однак на практиці все виявилося зовсім не так. Епоха освіченого абсолютизму принесла лише зміцнення прав інтелігенції та вищих верств суспільства, але не простому народу. Недарма в Росії, наприклад, час правління Катерини II увійшло в історію як «золотий вік російського дворянства», коли дворянам вдалося зміцнити і примножити свої права. А до скасування кріпосного права залишалося ще майже 100 років.

Освіченого абсолютизму, як не дивно, не було в Англії, Франції та Польщі, в останній зовсім не існувала королівська влада.

У вітчизняній історіографії немає єдиного погляду на політику «освіченого абсолютизму». Одні вчені вважають, що вона не принесла нічого, крім зміцнення буржуазного ладу. Інші бачать в цьому явищі еволюцію дворянського ладу.