Як перевірити безударную голосну в суфіксах

Основне правило перевірки

Основним способом перевірки ненаголошеній голосної в суфіксі є підбір слова з тим же суфіксом, де голосна опиняється під наголосом.

Приклади:
- «Пекар», «аптекар» (перевірочне слово: дзвонар) -
- «Сміливість», «радість» (злість) -
- «Дідівський», «малиновский» (московський) -
- «Краса», «висота» (широти), і так далі.

Буває, що підібрати перевірочні форми таким чином досить складно, крім того, існують винятки, але даний варіант виручить у багатьох випадках.

Інші способи визначення правопису

При перевірці написання суфіксів «-ек-» і «ик-» потрібно пам`ятати, що «ик-» не міняє своєї форми при відмінюванні, а буква «е» є згубленою гласною. Наприклад: «двірник» (двірника), «учень» (учня) або «баранчик» (баранчика), «першачків» (першокласник).

Перевіряючи написання суфіксів «-ец-» і «-іц-», потрібно визначити, до якого роду належить слово. Іменники чоловічого роду на кінці мають суфікс «-ец-» («смалець», «хлопець»), у іменників середнього роду в кінці пишеться «-ец-», якщо наголос стоїть після суфікса, і «-іц-», якщо наголос розташовується перед суфіксом («пальтечко», але «політиці»). Якщо слово жіночого роду, пишеться суфікс «-іц-» («спокусниця», «сходи»).

Суфікси «ечк-», «-ічк-». Суфікс «ечк-» вживається в іменників, утворених від слів, що мають у формі родового відмінка суфікс «-ек-»: «віконечко» (віконце - віконець), «леечка» (лійка - лійок). Також цей суфікс пишеться у зменшувально-пестливих формах власних назв («Женечка», «Світланка»). Суфікс «-ічк-» пишеться в іменників жіночого роду, утворених від слів з суфіксом «-іц-»: «гудзик» (ґудзик), «синичка» (синиця).

У прикметників пишеться суфікс «-енн-» («-ен-»): «вітряний», «провентильований», «прострочений». У коротких прикметників, утворених від повних форм, що закінчуються на «-йний» в суфіксах пишеться «е» («спокійний», «прямолінійний»). Виняток становить слово «гідний» - «гідний».

У словах, що закінчуються на «-мя», при утворенні прикметників пишеться суфікс «-енн-» («тимчасовий», «полум`яний»).

Для перевірки дійсних дієприкметників необхідно подивитися, від дієслова якого відмінювання воно утворене. Якщо вихідний дієслово I дієвідміни, суфікс «-ущ-» («-ющ-»): «шукає» (шукати), «знаючий» (знати). Якщо дієслово II дієвідміни, причастя буде закінчуватися на «-ащ -» («- ящ-»): «звабливий» (вабити), «значущий» (значити).

У пасивні дієприкметники, утворених від дієслів I дієвідміни, пишеться суфікс «-ем-»: «одягається» (одягати), «бажаний» (бажати) - від дієслів другої дієвідміни пишеться «-ім-»: «видимий» (бачити), «чутний» (чути).

Винятки:
- пасивні дієприкметники, які означають рух, пишуться з «-ім-»: «рухомий» (хоча «рухати» - I спр.) -
- дійсне причастя від «видніється» (II спр.), звучить, як «брезжущім».