Міф про Сізіфа
Сізіф був сином повелителя вітрів Еола. Він заснував місто Коринф, де зібрав величезні багатства, завдяки своїй хитрості й спритності. Причому Сізіф обманював і обкрадав не тільки звичайних людей, а й богів.
Коли Сізіф відчув, що за ним йде бог смерті по імені Танат, який повинен був відвести хитруна в похмуре підземне царство, він вирішив обдурити його, заговорити і обхитрити. Це вдалося коринфскому пройдисвітові, причому він не тільки обдурив Таната своїми словами, а й закував його в міцні кайдани.
Цей сумнівний подвиг порушив одвічний порядок серед людей, оскільки смерть просто зникла. Разом з нею зникли пишні похорони, на яких родичі померлих приносили багаті жертвопринесення богам. Зрозуміло, тим абсолютно не сподобався новий порядок, тому Громовержец Зевс відправив самого бога війни звільнити Таната. Звільнений від пут бог смерті забрав душу Сізіфа і відвів у царство тіней.
Однак Сізіф передбачив таку можливість і наказав дружині не влаштовувати в цьому випадку похорону, що вона і зробила. Цар підземного світу Аїд і його дружина довго чекали похоронних дарів. Але тут до них прийшов Сізіф, який попросив відпустити його на землю, щоб він пояснив дружині, що і як треба робити, зрозуміло, після цього він обіцяв повернутися. Аїд відправив Сізіфа на землю, але той, звичайно ж, і не подумав виконувати дане богам обіцянку. Хитрун зібрав своїх друзів і влаштував бенкет, де хвалився, що він став єдиним, хто вислизнув з царства мертвих.
Аїд вдруге послав за обманщиком Таната, який повернув Сізіфа в підземний світ тепер уже назавжди. Боги сильно розсердилися на хитрого коринфського царя, тому влаштували для нього досить неприємне посмертие. Сізіф щодня повинен був штовхати і котити величезний камінь до вершини гори, а коли мета цього процесу була вже близька, величезний камінь зривався вниз. І це тривало вічно.
Сучасний сенс
Саме в цьому міфі і бере початок фразеологізм «Сізіфова праця». Так прийнято говорити про безглуздою і дуже важкій роботі, у якої немає ні початку, ні кінця. Іноді подібну конструкцію використовують, говорячи про якоїсь видимої, але недосяжної мети, яка вимагає постійного докладання певних зусиль. У деяких випадках словами «Сізіфова праця» позначають роботу, винагорода за яку не відповідає витраченим на неї зусиллям.