Як будують московське метро

Планування

Планування напрямки нових гілок починається з аналізу їх доцільності, тобто густонаселених мікрорайонів і промислових зон, яким незабаром пощастити знайти свою власну станцію метрополітену. Однак цей фактор зовсім не є визначальним при виборі об`єкта для будівництва, адже міцність і довголіття підземного комплексу в чому залежать від умов геодезії та екології, які, всупереч бажанню людини, можуть просто не дозволити провести які-небудь будівельні роботи.

Першим і, мабуть, найголовнішим етапом побудови метро є процес проектування, саме він і визначає, на якій глибині буде закладено новий тунель, його протяжність, тип застосовуваних конструктивних особливостей і опор. Не слід забувати про необхідність врахувати ряд моментів, пов`язаних з уже наявними будівлями, будівлями, несучими історичну цінність, пам`ятниками, монументами, здатними отримати незворотні пошкодження в результаті дії вібрації і шуму, який є невід`ємним елементом сучасного міського метро.

Цікаво, що звичайні дорожні магістралі допускають проведення робіт, які навряд чи назвеш глибинними, гілки метро на таких ділянках мають глибину, що не перевищує і 20 метрів. Що важко сказати про густонаселених районах, що характеризуються великим скупченням житлових будинків, що потребують особливих методик будівництва глибинним, закритим способом, тобто не передбачає розкриття верхнього шару грунту.

Вгризання в надра

Як можна було здогадатися закладка нової гілки починається з освіти якоїсь шахти, саме по ній надалі буде спускатися необхідне обладнання та бригада робітників, безперервно переправляють наверх сотні тонн землі, отриманої в результаті прокладки горизонтальній гілки, яка вже незабаром перетворитися на новенький тунель для проходження поїзда.

Відносно небагато часу потрібно для спорудження власне станції, забезпеченою за потребою системою ескалаторів та підземних переходів.

Будь-яка нова гілка оснащується платформами, залами, які, залежно від глибини залягання, наявності спеціальних колон і ліній руху поїздів, бувають одно-, двох, трьох і навіть багатопрогоновими, з`єднаними системою спеціальних переходів.