Найчастіше менеджери компанії заносять в клієнтську базу всіх контрагентів, з якими їм коли-небудь доводилося співпрацювати. У більшості випадків угоди носили разовий характер. Таким чином, масштаби клієнтської бази «роздуваються» до неймовірних розмірів. Якщо робота менеджерів організована подібним чином, то компанія не має цільових клієнтів і не ставить своєю метою їх пошук. Час і сили співробітників витрачаються даремно.
Аналіз клієнтської бази слід проводити не рідше, ніж один раз на два роки. Мова цифр дозволить дати об`єктивну оцінку ситуації, що склалася. Оптимізацію бази можна провести, використовуючи АВС-аналіз.
Суть цього методу зводиться до ранжирування списку клієнтів - кожному з них відводиться певне місце в загальній базі за заданим критерієм, яким може служити чистий прибуток або обсяг продажів. Залежно від цього показника покупцеві надається категорія - А, В, С або D. Таким чином, буде зрозуміло, з якими контрагентами слід вести особливо тісна співпраця.
На вибір цільових клієнтів можуть впливати об`єктивні і суб`єктивні чинники. Об`єктивними, наприклад, можуть бути масштаб або вид діяльності, суб`єктивними факторами виступають зацікавленість клієнта в продукції компанії, корпоративна культура та інше.
Зрозуміло, після проведення трудомісткого процесу щодо оптимізації клієнтської бази, повинні послідувати дієві рішення. Наприклад, ретельно стежити за пролонгацією договорів, у разі необхідності досягати компромісу шляхом перегляду цінової політики, встановити дружні стосунки, впровадити для ключових клієнтів системи бонусів і заохочень.
Саме, працюючи з клієнтською базою в напрямку її якісного поліпшення, можна досягти високого рівня обсягу продажів. При цьому не витрачаючи людські та часові ресурси на споживачів з малими і рідкісними замовленнями.