ЯКОЮ внесок у розвиток психології внесли російські вчені :: Діти

Психологія як наука оформилася не так давно, вона набагато молодше математики, фізики, медицини, фізіології. В її розвиток і становлення російські вчені, які жили і працювали як у дореволюційній Росії, так і в радянський період, внесли досить вагомий вклад.

І.М. Сєченов

Основоположником психології в Росії прийнято вважати І.М. Сеченова, а початковою точкою відліку розвитку цієї науки його книгу «Рефлекси головного мозку» (1863). Всвоіх працях вчений робить висновки про те, що психічні процеси, що відбуваються в мозку людини, мають ту ж схему розвитку, що й рефлекси: вони беруть початок у зовнішньому впливі, обробляються центральною нервовою системою, а потім слід реакція (відповідь на подразник).

Дослідження умовних рефлексів І.П. Павловим

Розуміння природи психіки, закладене І.М. Сєченовим, було поглиблено та розширено іншим російський вченим І.П. Павловим. Його праці були спрямовані на вивчення умовно-рефлекторної діяльності організму і фізіологічної природи психічних явищ. Багато хто чув про його дослідах на собаках, що пояснюють особливості формування відчуттів при виробленні умовно-рефлекторних реакцій.

Культурно-історична теорія Л.С. Виготського

Вищевказані вчені робили свої висновки про формування психіки людини без урахування впливу культурно-історичних факторів. Л.С. Виготський висунув теорії про взаємозв`язок розвитку вищих психічних функцій (це поняття він же вперше ввів в психологію) і розумної мови. Причому його концепція передбачає, що зв`язок ця закономірна як для індивідуального розвитку людини, так і для формування мови взагалі.

Крім того, Лев Семенович вказував на интериоризацию вищих психічних функцій: уваги, пам`яті, мислення, тобто, на початковому етапі розвитку, ці функції є зовнішніми проявами, і лише пізніше формуються, як внутрішні частини психіки. Виготський багато писав про розвиток в процесі навчання - передачі накопиченого досвіду дорослим дитині.

Інші гучні імена

Практична психологія була заснована австрійцем З. Фрейдом, проте її експериментальна частина з використанням об`єктивних методів дослідження отримала свій розвиток завдяки діяльності В. М. Бехтерева. Ряд досліджень з вивчення інтеріоризації, як процесу засвоєння гарматно-знакових дій провів А.Н. Леонтьєв.

П.Я. Гальперін розглядав психічні функції, як результат рухомою діяльністю людини, тобто як реакцію на зміну зовнішніх умов і подразників. Практичне застосування його теорії дозволяє полегшити процес навчання.

А.В. Запорожець, Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов є першими радянськими вченими, що вивчали дитячу психологію. Д.Б. Ельконін є автором періодизації вікового розвитку, де йдеться про дискретності (нерівномірності) формування психіки дитини.

С.Л. Рубінштейн увійшов в історію російської психології, як творець фундаментального і великого праці з проблематики цієї науки під назвою «Основи загальної психології».