Патріотична поезія війни 1812 року

Поезія В.А. Жуковського

Одним з яскравих прикладів патріотичної поезії 1812 є вірш Жуковського «Співак у стані російських воїнів» (1812). Цей твір було написано перед Тарутинським битвою, коли поет сам перебував у лавах військовослужбовців. Вірш швидко стало популярним, мало успіх і багато в чому створило поетичну репутацію Жуковського. Сучасники автора вперше змогли відчути свій світ і війну, яка розгорнулася в дні їх життя. Поет не раз звертався до теми Вітчизняної війни 1812 року, в таких віршах як «Вождю переможців», «Співак у Кремлі», «Бородінська річниця».

Вірші про війну 1812 року Г.Р. Державіна

Під час битв російських солдатів об`ємне по образам і змістом творіння створює Державін. Цей «Гімн поетичний на прогнание французів з Вітчизни» він пише, коли йому виповнюється 69 років. Боротьбу з наполеонівським навалою автор представляє боротьбою вселенського масштабу зі світовим злом, подібно Апокаліпсису, «князь тьми» вражений мечем вождя Півночі. Поету, як нікому іншому, вдається показати міць і силу, велику роль у досягненні перемоги саме народу.

Байки І.А. Крилова розповідають про війні 1812 року

Зовсім іншим чином про події, розповідає у своїх знаменитих байках Крилов. Так, у байці «Ворони і курка» в простодушном діалозі двох птахів оголюється суть морального конфлікту різних верств населення російського суспільства тієї пори. Тих, хто вірить Кутузову, що залишив Москву, і тих, хто сподівається примкнути до ворожого стану, заперечуючи правоту полководця. Не менш гострою і на злобу дня написаної стала байка «Щука і Кіт», в якій крилася епіграма на адмірала Чичагова, чиї невірні рішення привели до просування французької армії при Березині.

Байка «Вовк на псарні» і зовсім стала епічної, адже в ній так легко вгадати весь сюжет народної війни.

Поезія Ф.Н. Глінки

Будучи учасником війни, Глінка Федір Миколайович написав свою першу військову пісню в липні 1812 біля стін Смоленська, після боїв він створив твори про найбільш значні події Вітчизняної війни - «Прощальна пісня російського воїна», «Пісня сторожового воїна» і «Поранений воїн після Бородінського битви розповідає мирним поселянам про нашестя ворога і збуджує в них бадьорість битися за порятунок Вітчизни »,« Пісня російського воїна при вигляді палаючої Москви »,« Авангардна пісня ». Події та персонажі вгадуються в творах по іменах героїв і назвам вказівкам їх місцезнаходження. Глінка створює свої шедеври, покладаючись на народну солдатську пісню, вони звучать урочисто і відсилають нас до фольклору.

Поезія Н.М. Карамзіна

Одним з найпомітніших явищ поезії тих років стає ода Н. Карамзіна «Звільнення Європи і слава Олександра I» (1814). Під час написання оди її автор ось уже десять років як відійшов від літератури і присвятив себе створенню величезної праці - «Історії держави Російської». Тому й оду не варто сприймати як щось окреме від «Історії держави Російської». Це творі не меншою мірою історика, де згадуються факти, а також ставиться мета - просвітити сучасників, дати їм правдиві образи їх Вітчизни і стати вільними від минулих ілюзій.

Поезія А.С. Пушкіна

Свіжим поглядом на події Вітчизняної війни дивиться Пушкін. У 1915 році він пише вірш «Наполеон на Ельбі», де повалений імператор представлений таким же породженням пекла, яким зображували його вірнопіддані поети. А у своїй оді «Наполеон» він дає суперечливий аналіз діяльності французького завойовника, помічаючи глибокі деталі його характеру й вдачі. У цьому творі Пушкін відривається від звичного розуміння подій, що відбуваються і знаходить в Великої французької революції джерело тих реально значущих змін у Європі, що поклали початок багатьом наступних подій.

Пушкін дає свої відгуки на запити сучасного читача в таких творах, як вірші 1830-х років: «Перед гробницею святою» про польському повстанні в Європі та нової хвилі закликів піти війною на Росію, «Полководець» про Барклай де Толлі, прозаїчний етюд «Рославлев ».

Тема війни 1812г в поезії М.Ю. Лермонтова

Лермонтов шукав своїх героїв в історії минулих років. Поет народився в 1814 році і про Вітчизняну війну має своє уявлення. Вірш «Бородіно» він пише на честь 25-річчя Бородінської битви. У ньому він описує сильних особистостей, яких не знаходить в оточували його сучасників. Лермонтов проявляє такий інтерес до історії свого народу, бо шукає в ній богатирську стати, міцний дух і яскравих особистостей.