За що інквізиція спалювала на вогнищах єретиків

Історія створення святої інквізиції

Християнська Церква з самого початку свого існування піддавалася різним лжевчення, які бентежили розум і свідомість віруючого народу. Виникає поняття єресі, як вчення, що суперечить Священному Переданню Церкви. У єресях піддавався сумніву авторитет головних істин християнського віровчення.

З метою боротьби з єретиками і відновлення торжества ортодоксального християнства збиралися Вселенські і Помісні Собори. Пізніше, після поділу Церков в 1054 році, Захід пішов іншим шляхом. Єресі все ще продовжували існувати, а єретиків ставало все більше. З метою боротьби католицької Церкви з неправдивими віровченнями був створений спеціальний церковний суд, що розслідує факти виникнення єресей.

У 1215 році папа римський Інокентій III засновує спеціальний орган церковного суду, іменований "Святий інквізицією". Приблизно з цим же часом збігається створення ордену домініканців, якому і були поставлені обов`язки дізнання у справах помилкових віровчень в католицькій Церкві.

Історія інквізиції налічує кілька століть. За цей час вся західна Європа користувалася послугами спеціально призначених кардиналами інквізиторів. Подібний церковний суд вселяв жах у свідомість людей. У страху знаходилися і ті, хто не мав гріха поширення єресей в народних масах.

Хто піддавався суду святої інквізиції

Головною метою створення інквізиції була боротьба Церкви з єретиками. Таким способом католицька громада прагнула захистити себе від шкідливих єретичних навчань, що заважають людині досягти спасіння. З десятиліттями судовий процес над єретиками розвивався і католицька Церква стала вживати в сфері судового дізнання тортури, від яких страждали багато невинні люди.

Інквізитор виробляв допит підозрюваного в єресі в присутності кількох священиків. У разі відмови прийняти провину здійснювалися різні тортури. Іноді все закінчувалося смертю. Улюбленою стратою інквізиторів було спалення живцем на багатті. Людина, що поширює єресь, вважався служителем диявола, а все, заплямовані зв`язком з демонічними силами, повинні були терпіти муки не тільки після смерті, але і за життя. Тому вогонь багаття розглядався у вигляді покарання. В іншій інтерпретації - це було необхідною засобом очищення.

Починаючи з кінця XV століття інквізиція починає особливу увагу приділяти боротьбі з відьмами і чаклунами. Саме цей час вогнищ і жорстоких страт всіх тих, на кого були звинувачення в чаклунстві. Необхідно відзначити, що мали місце і численні помилкові доноси.

Крім відьом і єретиків суду могли піддаватися і вчені, які висловлювали свої наукові погляди суперечать вченню католицької Церкви про буття світу. Історія зберігає імена багатьох жертв вогнищ, засуджених за своє наукове світогляд. Всього ж від діяльності інквізиторів постраждало більше мільйона чоловік. Інквізитори володіли владою спалювати людей на свій розсуд, приписуючи провину в єресі, чаклунстві або неправильному світогляді. Тільки до XIX століття католицька Церква відійшла від такої жахливої практики через яку могли страждати невинні люди.