Ляси і балясини
На славній річці Волзі жили і працювали майстри, яких всі називали «Балясников». В принципі, вони займалися не серйозною роботою: виточували з дерева перила, фігурки тварин, вазочки і різні дрібнички для дому і для ігор. У народі про таких майстрів ходила слава як про самих товариських і балакучих людей, так як вони любили і співати, і історії розповідати.
Балясников отримували мало, вони не ставилися до шанованому класу майстрових, проте вони вважалися людом робочим, але не дуже шанованим.
Над майстрами сміялися, мовляв, вся робота на язиці крутиться, а вони й самі не проти були пожартувати. Так і народилося: робити балясини - базікати без угаву. З часом слово Балясников перетворилося спочатку в слово «баляси», а потім і зовсім скоротилося до слова «ляси». І з тих пір слово ляси стали розтлумачувати наступними словами: «розмовляти», «вести бесіду», «базікати», «говорити без зупинок».
Мовою точити
Балясина - точений фігурний стовпчик з дерева, який служить частиною опорного ряду для сходових перил. На одну балясину, виточену вручну, йшло до двох днів роботи, складні елементи займали тиждень.
Пізніше виникло і повне словосполучення «ляси точити». Причому цікаво, але ж і слово «точити» мало раніше два значення: «випилювати» і «уїдливо і постійно говорити, докоряти». Сьогодні цьому слову в даному значенні відповідає слово «пиляти».
Так і склалися в єдине і стійкий вираз два семантичних і процесуально близькі слова: точити і ляси. З часом «точити ляси» стали говорити про тих, хто розповідав небилиці, історії або просто базікав всяку нісенітницю. «Точити ляси» - це і втрачати даремно час за пустопорожніми балачками і плітками, ухилятися від роботи.