Під нейропластичності розуміють здатність нервової тканини до зміни і розвитку протягом всього життя організму, здатність модифікувати свою структуру під впливом навчання, ментальних і фізичних тренувань, регенерувати після пошкодження, відновлювати втрачені функції або передавати їх іншим частинам мозку.
Нейропластічності увазі безперервні зміни на клітинному рівні, при яких мозок реорганізовує та створює нові нейронні шляху в процесі адаптації до внутрішньому та зовнішньому середовищі. Іншими словами, мозок постійно оновлює сам себе, щоб якомога краще відповідати ситуації і забезпечувати задоволення наших потреб.
Нові нейронні шляхи і нейрокарти створюються, коли ми навчаємося чогось, будь то фізичний навик кшталт гри на фортепіано, нова програма фітнес-тренувань або новий спосіб мислення і радикальний перегляд світогляду і життєвих цінностей. Для кожної нової думки мозок створює окрему нейрокарту, і, чим частіше ми звертаємося до цієї нової думки, афірмації або навику, тим детальніше і сильніше стає відповідна нейрокарта, і тим швидше новий навик або спосіб мислення стає звичкою і частиною особистості.
Перший закон нейропластичности говорить «що не використовується - вмирає». Або «не використовувати - значить втратити». Лише через декілька років після закінчення школи ми насилу згадуємо, що таке логарифми і як вирішувати рівняння з параметрами. Справа тут не в ослабленні пам`яті, а в тому, що частина кори, що зберігала навик вирішення таких рівнянь, віддала свою територію і функціонал під виконання інших ментальних процесів, якими ми не нехтували.
Неврологи Майкл Мерценіх, Поль Бач-і-Рита, Едвард Тауб і інші вчені, які досліджували феномен нейропластичности, пояснили, нарешті, на рівні синапсів, чому, чим більше ми фокусуємося на чому-небудь і практикуємо що-небудь, тим краще і успішніше ми стаємо в цій галузі.