Від теорії до практики
Тільки на початку дев`ятнадцятого століття інженером Альбером Матьє-Фав`є було внесено пропозицію про тунель, який можна було прорити на 10 метрів нижче рівня морського дна протоки. Для здійснення робіт вибрали кінські упряжки. Питання освітлення запропонували вирішити за допомогою масляних ламп, а для повітрообміну передбачалося робити повітроводи, розташовані вище 5 метрів над рівнем моря.
Але і цей проект залишився на папері ще майже 32 роки. У 1832 році з`явилися ще сім пропозицій з французької сторони інженера Еме Томе де Гамона. Один з них отримав схвалення французької сторони. Справа була за Англією. Тільки в 1876 році парламенти з обох сторін дали дозвіл на будівництво, яка почалася з обох сторін в 1881 році.
Однак у зв`язку з погіршенням відносин між країнами, будівництво довелося припинити більш ніж на 100 років. Тільки в 80-і роки Англія і Франція відновили плани на будівництво і оголосили тендер.
Виграв його проект «Євро тунелю», що давав максимальну технологічність при мінімальних витратах. Саме будівництво почалося в 1987 році, коли дев`ять прохідницьких щитів взялися за справу. Кожен з них був завдовжки близько 200 метрів з восьмиметровими роторами і різцями з карбіду-вольфраму. Всього прокладалися три тунелю (два магістральних і один службовий), а також окремий сухопутний.
У проекті брали участь більше 8000 робітників і 5000 інженерів двох країн. Завершилося будівництво та оздоблення в 1994 році.
На сьогоднішній день
В даний час Євротунель являє собою дворядний залізничний тунель загальної довгої в 51 кілометр, де 39 припадає на сам протоку Ла-Манш.
Цікаво, але не завжди він використовувався за призначенням. Наприклад, якщо забратися в пасажирський поїзд або сховатися у вантажному контейнері, можна стати нелегальним біженцем мігрантом з однієї країни в іншу. Принаймні, в двадцятому столітті так і було. Зараз це дещо складніше, оскільки в тунелі варто прослуховуючий обладнання, що допомагає виявити в контейнерах людей.
За роки експлуатації в тунелі сталося 5 великих аварій, що не спричинили за собою людські жертви. А сам тунель і обслуговуюча його компанія були на межі банкрутства двічі, але все благополучно вирішилося
На сьогоднішній день можливістю дістатися за 2,5 години з Лондона в Париж користуються близько 10 млн осіб щорічно.