ДІАГНОСТИКА захворювань щитовидної залози

Щитовидна залоза - один з найголовніших органів в організмі. У ній синтезуються тиреоїдні гормони, які відповідають за безліч важливих процесів - від обміну речовин до забезпечення клітин киснем. Будь-яке порушення в роботі щитовидної залози може викликати серйозні наслідки у всьому організмі, ось чому важливо вчасно діагностувати їх і почати необхідне лікування.

Самостійна діагностика захворювань щитовидної залози

Деякі ознаки захворювання щитовидної залози можна помітити неозброєним поглядом. При нормальному стані даний орган не повинен бути помітний, якщо ж щитовидка виділяється на шиї, це може сигналізувати про розвиток ендемічного зобу. Причиною такого захворювання є нестача йоду в організмі. Перевірити цей факт дуже просто - достатньо нанести на ступні йодну сітку і залишити на ніч. Якщо вранці там не залишилося і сліду йоду, організм відчуває його дефіцит.

При базедової хвороби, пов`язаної з підвищенням функції щитовидної залози, у людини очне яблуко сильно видається вперед. Не помітити таке витрішкуватість просто неможливо. У цьому випадку необхідно складне лікування, спрямоване на зниження вироблення гормонів в організмі.

Однак на початковій стадії захворювання рідко виявляються зовні, ось чому також важливо звернути увагу на власне самопочуття. Порушення в роботі щитовидки можуть спровокувати депресивний стан, дратівливість, плаксивість і взагалі різкі перепади настрою. Досить часто у хворого спостерігається порушення сну, різке зниження або підвищення апетиту, швидка стомлюваність, прискорене серцебиття, пітливість і зміна у вазі.

Збій гормонального фону часто призводить також до зниження лібідо і порушення менструального циклу. При захворюваннях щитовидної залози може з`явитися відчуття задухи в області шиї, особливо під час носіння водолазок або шарфа.

Діагностика захворювання щитовидної залози медикаментозним способом

За будь-яких з перерахованих вище ознаках слід негайно звернутися до лікаря-ендокринолога. Тим більше, коли щитовидка болюча при пальпації або помітна. Грунтуючись на скаргах пацієнта і його огляді, лікар порекомендує пройти необхідні аналізи. Зазвичай це загальний і біохімічний аналіз крові, аналіз сечі, ультразвукове або рентгенологічне дослідження, визначення діяльності ахіллового рефлексу, кількості йоду і гормонів щитовидної залози. Іноді у хворого беруть пункцію щитовидної залози, роблять електроенцефалографію і електрокардіографію.

Тільки за результатами досліджень лікар може призначити відповідне лікування. Самостійний вибір і прийняття препаратів при захворюваннях щитовидки неприпустимі, тому що вони не тільки можуть не допомогти, але й привести в підсумку до серйозних порушень в організмі.