Як знайти підхід до учня

Проблема індивідуального підходу до учнів

Діти не схожі один на одного: їх розрізняє тип темпераменту, рівень IQ, ступінь соціальної адаптації та багато іншого. Щоб знайти підхід до учня, необхідно вивчити особливості його характеру, рівень розвитку пізнавальних процесів, зрозуміти модель його поведінки в школі, дізнатися про обстановку в сім`ї дитини.

Найчастіше вчителі не враховують індивідуальних особливостей дітей, не прагнуть до того, щоб зрозуміти, чим живе той чи інший учень. Вимагаючи від кожної дитини певний набір знань і дій, педагоги зрівнюють всіх дітей, перетворюючи їх на якусь безлику загальну масу. Звідси і проблеми з неуспішністю і поганою поведінкою.

Як знайти підхід до учня?

Перш за все, необхідно мати бажання вивчити особистість дитини, її внутрішні потреби та інтереси. При цьому важливо спробувати стати для учня старшим другом, викликати довіру і повагу до себе, але ніяк не страх. Займаючи авторитарну позицію у відносинах «учитель-учень» ви навряд чи досягнете чогось суттєвого.

Проведіть з учнем індивідуальну бесіду, причому вона повинна бути неформальною і неофіційною. Почніть з загальних питань: ким мріє стати дитина, коли закінчить школу? Які предмети йому подобаються, а які викликають труднощі? Чим він займається на дозвіллі? Чи існують в його родині якісь традиції, спільні справи тощо? Отримавши відповіді на ці питання, ви будете краще розуміти вашого учня і те, як саме з ним потрібно взаємодіяти - чим мотивувати до навчання, як заохочувати і т.д.

Другим кроком після довірчої бесіди може стати проходження дитиною тестів на визначення рівня розвитку пізнавальних процесів - пам`яті, мислення, уяви і т.п. Тестування можна провести спільно зі шкільним психологом. Аналіз результатів тестів може показати, наприклад, чому дитина погано запам`ятовує навчальний матеріал - можливо, у нього погано розвинена пам`ять або проблеми з концентрацією уваги.

Відвідайте сім`ю учня, поговоріть з його батьками про їх духовних цінностях, про те, яким вони хочуть бачити свою дитину і що конкретно вони для цього роблять. Постарайтеся донести до батьків думку про те, що дітей важливо не тільки «годувати-взувати», а й виховувати - власним прикладом, спільними справами, правильним позитивним світоглядом і т.п.

Наступний крок - акуратна опрацювання всіх виявлених проблем. При цьому не варто присвячувати дитини в усі складнощі, пов`язані з його особою і навішувати ярлики, для нього ви як і раніше повинні залишатися старшим і мудрим другом. Пам`ятайте, що ви - учитель, і вашою роботою є не тільки сухий виклад програмного матеріалу і контроль видачі учнем нормативної бази знань. Основна ваша задача - навчити дитину вчитися, озброїти його «інструментами», які допоможуть йому з інтересом здобувати нові знання, а також допомогти позбутися тих страхів, комплексів і реальних перешкод, які заважають йому повноцінно і продуктивно вчитися.

Так, найбільш дієвими та ефективними методами навчальної взаємодії з важкими дітьми є індивідуальні контрольні завдання, складені з урахуванням здібностей кожного дитини-додаткові заняття в групах продовженого дня з ретельним опрацюванням всіх проблемних питань-індивідуальні домашні завдання, підібрані відповідно до рівня можливостей учня.

Якщо ж ваш учень не має проблем з успішністю, але не визнає в вас авторитет учителя, не поважає вас, необхідно також розібратися в причинах такого неприйняття. Можливо, допоможе індивідуальна бесіда з дитиною на рівних. Прислухайтеся до висловлюваних їм образам, можливо, ви в чомусь не праві і обрана вами модель взаємодії з даним учнем занадто авторитарна. Розберіться в своєму ставленні до дитини - якщо в вас занадто багато агресії або неприйняття учня, працюйте над викоріненням даних стереотипів, постарайтеся побачити в дитині особистість, слідуючи вищеописаним порад і рекомендацій.