Чому на поминальному обіді не можна їсти виделками

Побутові версії

Одна з найпоширеніших версій виникнення такого обмеження досить проста: ще кілька століть тому вилки були не відомі народу, адже навіть в радянських їдалень переважно їли ложками. Може, саме це послужило підставою для того, що їсти виделками на поминках «гріх».

У радянські часи пояснювали традицію ще більш банально: вилки предмети гострі, «поминали», ті, хто прийшов проводити покійного в останню путь, могли нанести тілесні ушкодження один одному, наприклад, в запалі емоцій, при розподіл спадку та ін.

Версії традиційні

Кутя - Поминальна каша з пшениці з медом, розчиненим у воді (сито). Кутю готують не тільки на поминки, а й в переддень Різдва, Водохреща.

Більш об`єктивно і правдоподібно з точки зору історії виглядає версія про те, що спочатку головне поминальне блюдо - кутю - їли ложками, а страви, які потрібно ділити на шматки, попросту ламалися.

Поминальний обід традиційно починається з того, що все з`їдають рівно три ложки куті. Хліб люди беруть руками. У сучасній традиції, до слова, при проведенні поминок кутю нерідко заміняють на млинці, які неодмінно повинна спекти вдова або вдівець, а в їх відсутність - найближчий родич покійного.

Перший поминальну вечерю відкривав собою шість траурних тижнів, в період яких в будинку не повинно бути веселощів, а в сім`ї свят та весіль.

У старих церковних книгах нерідко можна зустріти висловлювання, ніби вилка - предмет бісівської (згадайте, що у диявола є тризуб, а чорти наділені хвостом з гачкоподібним вістрям). Втім, подібні погляди характерні були в період введення в ужиток нового предмета, адже відкидати все нове властиво консервативному людському мисленню. Сьогодні такі промови можна чути від старообрядців, які по-старому користуються тільки ложками навіть у повсякденному житті.

Сучасні священнослужителі роз`яснюють, що канонічного заборони на використання вилок на похороні не існує, проте це традиція, яку непогано було б дотримуватися. Однак набагато важливіше дотримати похоронний церемоніал: відспівати покійного, провести похоронний обряд з молитвою та смиренням, а також здійснити церковне поминання на дев`ятий і сороковий день після похорону.