Жанри класицизму в літературі
Літературні жанри теоретиками класицизму були поділені на дві групи: високі і низькі. До перших відносилися оди, героїчні пісні й трагедії. Під трагедією розумілося наявність конфлікту, найчастіше між приватним інтересом і боргом перед державою, в якій завжди перемагав останній. Таким чином, досягався ефект монументальності, служіння вищим цілям та виключної значимості. Героями творів часто ставали королі і провідні політичні діячі, а також видатні історичні особистості. До низьких жанрам ставилися комедії, байки і сатиричні твори. Вони писалися розмовною мовою, а їх героями були представники нижчих станів.
Основними вітчизняними розповсюджувачами ідей класицизму в літературі були Сумароков і Тредіаковський.
Найважливішою характеристикою літературних творів класицизму є принцип триєдності. Під цим мається на увазі єдність часу, місця і дії у творі. Це означало, що розвиток сюжету мало відбуватися протягом короткого часу, в одній кімнаті або будинку. Відходження від цих принципів, введення додаткових сюжетів або розтягування дій у часі не допускалось.
Жанри класицизму в живопису та скульптурі
Ці сфери мистецтва були підпорядковані тим же канонам, що і література. До високих ставилися полотна і скульптури, що зображують історичні, міфологічні чи релігійні сюжети. Більш «земні» жанри, такі як портрет, натюрморт або пейзаж, вважалися низькими, якщо не мали зв`язку із зазначеними темами.
Головним завданням художників класицизму було створення картини ідеального світу без можливих двоїстих трактувань. І порок, і чеснота були абсолютними, у всьому декларувався раціональний підхід і прагнення до досконалості світу.
Класицизм в інших сферах мистецтва
Тим же базовим принципам слідували і композитори з архітекторами. У музиці першорядне увага приділялася урочистим творам, воспевающим гідності людини і велич держави або ремінісценціям на античні теми.
Найбільшими представниками класицизму в музиці вважають Бетховена, Моцарта і Гайдна.
В архітектурі зв`язок класицизму з античністю простежується найяскравіше. Архітектори не тільки використовували характерні деталі давньоримської архітектури, а й створювали повні копії кращих зразків античних будівель. Саме в цей період відбулося повернення до колон, простоті й раціональності форм в поєднанні з вражаючою масштабністю будівель.