Але й не захистити дитину нормальний батько не зможе. Тому перше, що потрібно зробити - сісти і заспокоїтися. Обговорити ситуацію з дитиною, головне - спокійно, не звинувачуючи ні його самого, ні його товаришів. Адже саме доросла людина повинна пам`ятати, що в конфлікті завжди бувають винні обидві сторони, хоча може бути й різною мірою.
Проаналізуйте ситуацію: чи може дитина своїми силами вирішити її. Можливо, що варто дитині змінити стиль поведінки. Бувають діти імпульсивні, що спалахують від кожного неправильно сказаного слова, навіть якщо воно сказано і не в їх адресу. Таку дитину потрібно навчити контролювати свої емоції, інакше в старшому віці це може обернутися ще більшими проблемами.
Якщо дитина, навпаки, не може дати відсіч кривдникові, занадто скутий і затиснутий, то батькам доведеться тонка і копітка робота по зміцненню його самооцінки. Можливо, варто в такому випадку порадитися зі шкільним психологом або класним керівником. Однією захистом дитини тут не обійтися. Без адекватної самооцінки та вміння відстояти власну думку дитині не обійтися ні в школі, ні в майбутньому дорослому житті.
Власне, класного керівника в будь-якому випадку необхідно сповістити про конфлікт. Поговорити з учителем слід спокійно, пояснити своє бачення проблеми. І не варто дивуватися, що в нього може виявитися дещо інший варіант подій. Якщо дорослі знають про конфлікт тільки лише зі слів своєї дитини, то цілком можливо, що вони знають не всю правду. Кожна людина, незалежно від віку, схильний виправдовувати себе і звинувачувати іншого.
Який би не був варіант розвитку конфлікту, саме батьки повинні подавати дитині приклад адекватного, спокійного і розважливого поведінки. Можливо, що батькам конфліктуючих сторін не раз доведеться зустрітися за столом переговорів. І для всіх буде набагато краще, якщо батьки будуть спокійні і тверді у своїх рішеннях.