Чому письменникові перекладач - друг, а поетові - конкурент

Особливості прозового перекладу

З перекладом прозових творів справа йде простіше, хоча і тут є свої тонкощі. Художня мова, як відомо, відрізняється від звичайної розмовної або навіть літературної мови. Кожен автор, створюючи художній твір, використовує мову як інструмент, що дозволяє найбільш точно, яскраво і образно висловити свої ідеї.

Звичайно, в прозових творах головним є сенс, але і те, як цей сенс переданий, також важливо. Кожен автор використовує свої кошти: знаходить яскраві незвичайні образи, урізноманітнює мова героїв і авторські ремарки ідіомами рідної мови, прямо або побічно посилається на історичні та культурні реалії своєї рідної країни, очевидні для читача-співвітчизника, але не дуже зрозумілі для іноземця.

Завдання перекладача - не тільки правильно перевести авторський текст, але й донести до читача атмосферу твору, зробити максимально зрозумілими ті реалії, які автор описує або тільки згадує. Для цього деколи доводиться давати пояснення, не передбачені автором, в ремарках, замінювати малозрозумілі читачам ідіоми та фразеологізми близькими відповідниками, але взятими з рідної мови, враховувати авторські особливості побудови фраз і пропозицій. Тільки в цьому випадку переклад зможе відобразити не тільки авторський задум, а й особливості його стилю. І, зрозуміло, хороший перекладач здатний повністю «розчинитися» в автора, на якийсь момент стати ним, щоб створити дійсно гідний художній переклад.

Особливості поетичного перекладу

Трохи по-іншому йде справа з перекладом віршів. Якщо в п`єсах або епічних творах сенс ще зберігає лідируючі позиції, то в ліричних віршах на перше місце виходить передача почуттів автора, його настрою, стану і світосприйняття. А відобразити таке повною мірою набагато складніше, ніж просто переказати зміст.

Тому будь-який поетичний переклад - це завжди трохи авторський твір перекладача, адже він привносить у нього свої почуття, а без цього лірика мертва і марна.

Ще одна складність, з якою стикається будь, що задумав зробити віршований переклад, це дотримання ритмічного малюнка оригіналу, а в ідеалі і його основного звукового ряду. Враховуючи, що мови автора і перекладача можуть істотно різнитися між собою, зробити це буває дуже складно, іноді неможливо.

Так, наприклад, для англійської мови характерна велика кількість односкладових і двоскладових слів, а в російській мові переважають більш довгі слова. Таким чином, віршована строфа, написана англійською мовою, буде містити більше слів, ніж її точний переклад на російську. Але цей переклад необхідно «укласти» в авторський розмір, при цьому не втративши ні сенсу, ні емоційного змісту! Та ще добре б постаратися зберегти її музичне звучання. Тільки найгеніальніші перекладачі здатні впоратися з таким завданням, але іноді і для них вона стає непосильною.

Тому волею-неволею перекладач поетичного твору створює власний вірш «за мотивами» авторського, часом змінюючи його майже до невпізнання. Не випадково переклади поетичних творів так відрізняються у різних авторів. І, щоб оцінити «істинного» Шекспіра, краще, все-таки, читати його твори англійською.