Чи шкідливі покарання для дітей

Така точка зору, стала поширеною у другій половині ХХ століття. Активним її популяризатором був Бенджамен Спок, по книзі якого багато батьків кинулися виховувати дітей. Однак зараз стало відомо, що дана міра працює більше у фантазіях, ніж на практиці. Особливо на це стали звертати увагу тоді, коли стало відомо, що сам син Спока, вихований у дусі цього вчення, не хотів знати батька і згодом покінчив із собою.

На жаль, це правда. Діти, які виросли в занадто м`якою обстановці, набагато вразливіші психічно, ніж ті, хто періодично піддавався покаранням. У близьких до природи спільнотах фізичні покарання є звичною справою, і проте психічне здоров`я, як у дітей, так і у більш дорослих членів цього товариства, набагато перевершує здоров`я своїх цивілізованих побратимів, що оспівують ідеї ненасильства. І це незважаючи на те, що життя цих людей набагато жорсткіше, ніж у жителів міст.

Нетяжкий фізичне покарання начебто ляпанця або ляпаси - найбільш поширена міра виховання серед цих людей. Та й у нас, був час, діти могли отримати від суворого діда ложкою по лобі за непристойну поведінку за столом. Згодом ці діти виросли і здійснювали чудеса, як у мирний час так і на війні, демонструючи всюди колосальну життєву стійкість.

І останні дослідження, проведені по всьому світу, довели, що засудження фізичних покарань, зокрема і покарань у цілому, є винаходом сучасного суспільства, яке більше шкодить, ніж допомагає.

У первісних і родових спільнотах нічого подібного немає, оскільки ці люди більш довіряють практиці, ніж туманним побудов цивілізованих фантазерів. Хоча, варто відзначити і те, що публічні покарання, як і звірячі катування, які були в Європі в епоху релігійного фанатизму (і які донині практикуються в замкнутих релігійно-тоталітарних спільнотах), там також не практикуються.