Особливості оподаткування ип

Особливості оподаткування для ІП визначаються вибраним ним податковим режимом. Перед ІП стоїть вибір - застосовувати УСН або ОСНО. Варто враховувати, що ССО можуть застосовувати тільки ІП, які мають чисельність працівників до 100 чоловік і дохід до 60 млн р. на рік.

У деяких випадках ІП можуть застосовувати ЕНВД або ССО на основі патенту. Дані податкові режими доступні тільки для певних видів діяльності. Наприклад, для надання побутових послуг або роздрібної торгівлі.

Важливо відзначити, що при наявності працівників ІП зобов`язаний перераховувати всі встановлені збори в ПФР і ФСС, ПДФО із зарплати, а також подавати відповідну звітність. У цьому випадку оподаткування ІП нічим не відрізняється від аналогічного, передбаченого для організацій.

ССО для ІП

Оподаткування ІП на ССО дозволяє полегшити бухгалтерський облік і замість ПДФО і ПДВ платити єдиний податок. ССО доступна для ВП у двох варіантах. Це ССО з об`єктом оподаткування доходи мінус витрати (зі ставкою податку 15%) і доходи (зі ставкою 6%). У першому випадку ІП необхідно вести облік усіх витрат, які пов`язані з веденням бізнесу. У другому - облік витрат не потрібно, а податок сплачується з обороту.

Перевага ІП на ССО полягає в тому, що ті ІП, які не мають найманих працівників, можуть повністю зменшити суму податку на сплачені за себе страхові внески до ПФР. Якщо у ІП є співробітники, то він також має право зменшити податок до сплати, але не більше, ніж на 50%.

Тим часом, має ССО і ряд недоліків. Справа в тому, що багато великі покупці і замовники є платниками ПДВ і погоджуються працювати з ІП тільки при наданні рахунків-фактур з виділеним ПДВ. А якщо ІП надає такий документ, то він зобов`язаний сплатити ПДВ до бюджету в повному розмірі без права на відрахування. Тому ССО доцільно використовувати тільки якщо основне коло клієнтів ІП складають невеликі компанії і фізичні особи.

Варто враховувати, що застосування ССО не звільняє ІП від сплати земельного, транспортного, водного податків.

ОСНО для ІП

ІП, що застосовують ОСНО, можуть співпрацювати з будь-якими категоріями клієнтів і отримувати податкові відрахування. Даний податковий режим передбачає сплату ПДФО і ПДВ.

ПДФО (ставка встановлена в розмірі 13%) сплачується з різниці між доходами та витратами (вони також називаються професійними відрахуваннями). Усі витрати повинні бути обгрунтовані і підтверджені документально. Якщо документальне підтвердження доходів неможливо, то доходи можуть бути зменшені на норматив витрат (20% від суми доходів).

ПДВ сплачується з різниці між сумою вхідного ПДВ і ПДВ «до заліку», який розраховується на основі рахунків-фактур, отриманих від постачальників.

Незважаючи на те, що даний режим досить обтяжливий, він щонайкраще підходить для великого бізнесу.

ЕНВД для ІП

Раніше використання ЕНВД для певних видів діяльності було обов`язковим, тепер виключно за бажанням ВП. Плюсом цього податкового режиму є те, що податок сплачується не на підставі реальних доходів, а - поставлений з використанням різних коефіцієнтів. Розмір базової прибутковості зафіксований в Податковому кодексі.

ІП на ЕНВД також немає необхідності документально підтверджувати власні витрати і платити ПДВ і ПДФО.

При одночасному веденні різних видів діяльності ЕНВД може поєднуватися з ССО і ОСНО.

Патентна система оподаткування для ІП

Даний податковий режим сьогодні застосовується достатньо рідко. Він практично повністю дублює ЕНВД. При Патентній системі ІП повинен купити патент на ведення діяльності. Його вартість визначається державою і не залежить від реального розміру доходів і витрат.

Патентна система відрізняється жорсткими рамками її використання - обмеженим розміром виручки (до 60 млн) і кількістю найманих працівників до 15 чоловік. Іншим її недоліком є те, що з 2013 року зменшити податок на перераховуються страхові внески не можна (на відміну від ЕНВД і УСН).