Художні задуми придворного архітектора Риделя втілював майстер Янк. За 4 роки побудували ворота, а повністю робота над замком завершилася ще через 10 років. Процес розтягнувся, бо король будував Нойшванштайн без використання державних грошей. Він міг довести справу до кінця тільки після смерті батька, коли з`явилися ресурси. Знадобилося в два рази більше грошей, ніж планувалося, і король опинився в боргах.
Недобудований, але величний
Основним будівельним матеріалом був піщаник, але вікна, склепіння, колони робили з мармуру. Кран на паровій тязі піднімав вагонетки з будматеріалами для будівництва витонченого 5-поверхової будівлі. Більше 200 каменярів, теслярів і підсобних робітників працювали на будівництві.
Король недовго насолоджувався видами з четвертого поверху, де знаходилися його покої. Через два роки він помер, і роботи призупинили. Недобудованими залишилися третій поверх, приміщення для лицарів, західна тераса і купальня. Головну вежу висотою 90 м не побудували взагалі.
Зате король встиг створити зал для співаків, навколо якого збудований весь замок. При Генріху II зал не використовували, але з 1933 року протягом шести років тут проводили святкові концерти. Традицію відновили в 1969 році.
Найбільш вражаючим в замку вийшов недобудований тронний зал, створений королем на честь милості Бога. Релігійні мотиви в оформленні, мармурові сходи, мозаїчна підлога прикрашали приміщення. Загалом же інтер`єр замку присвячений лебединим мотивами за старовинними німецьким легендам. Лебідь - геральдична птах графського роду, наступником якого вважав себе батько Людовіга. Також приміщення прикрашені ілюстраціями до опер Вагнера.
Використання замка
Під час Великої Вітчизняної війни в замку зберігали золото Рейхсбанку, а також меблі, картини та коштовності з колекції Гітлера. Людовіг II будував замок у відокремленому місці, а не в місті, тому будова вціліло. У повоєнний час Нойшванштайн використовували для зйомок фільму про вигадану землі і для двох фільмів про Людовіга II.
Цікавий факт з життя П.І. Чайковського: він був зачарований видом замку, і в результаті, як вважають історики, з`явився задум балету «Лебедине озеро».
Зараз це одне з популярних туристичних місць для людей, що шукають романтичних пригод на півдні Німеччини, неподалік від міста Фюссен. У замку проживає лише одна людина - сторож, який охороняє музей. Туристи приходять сюди пішки, приїжджають на кінній упряжці або на автобусі.