Лохнеське чудовисько: міфи і реальність

Улюбленим персонажем шотландців є келпі, небезпечна істота, яка приймає різні обличчя, і заманюють людей на дно озера. Келпі може змінювати не тільки вигляд, але і розміри. Тому цей міфологічний персонаж найчастіше ототожнюють з істотою, що живе в лохнеське озері. Адже нікому точно невідомі ні його зовнішній вигляд, ні довжина.

Вважається, що вперше про чудовисько, схожому то на гібрид верблюда і коні, то на міфологічного морського змія, згадували ще древні римляни. Вони під час поневолення кельтів на території, де зараз розташовується Шотландія, виявили ця істота і відобразили його в малюнках.

Пізніше зустріч з Нессі, як ласкаво стали називати невловимого мешканця озера, приписували місіонерові Колумбе (Не Христофору Колумбу, як чомусь прийнято вважати). Нібито цей святий чоловік зустрівся зі звіром, коли звертав у віру пиктов. Ось тільки відбувалося це не на озері Лох-Несс, а на річці з однойменною назвою.

У 1932 році в озері потонула поважна місцева жителька, що послужило приводом для роздування чуток і домислів. До редакції газети «Скоттсман» надійшов лист від якогось Роуза, в якому той приводив точні дати зустрічей з чудовиськом в XV, XVIII і XIX століттях. От тільки жодних документальних підтверджень цих фактів не було представлено. І лист, швидше за все, було нешкідливим вигадкою нудьгуючого шотландця. Пізніше подружжя Маккей, відпочиваючи на озері, бачила щось дивне і незрозуміле. Судячи з усього, подружжя не були схильні до фантазій, але їх розповідь почув інспектор рибнагляду, на дозвіллі публікує статті в газетах. Він-то і став причиною ажіотажу навколо мало кому поки відомого озера.

У наступні пару років про зустріч з чудовиськом говорили досить часто. З`являлися фотографії, частіше неякісні, іноді підробки. Але поступово інтерес до озерному мешканцеві затих.

Через приблизно двадцять років міф про озерному чудовисько знову стає популярним. З`являються нові знімки «Нессі», причому на одному з них, найвідомішому, видно три горба над поверхнею води. Раніше були зняті тільки голова і довга шия тварини, чимось схожі на хобот слона. Знімок горбів спростовував чутки про купаються в озері слонах з гастролює цирку.

Саме в ці роки Нессі знаходить свою гарячу прихильницю, місіс Уайт. Довгий час Констанція Уайт збирала все легенди про озерному мешканця, всі згадки про зустрічі з ним і будь-які документальні докази. Пізніше нею була випущена книга про Нессі. Місіс Уайт легко спростовувала всі нестиковки в описі монстра, пояснюючи це тим, що очевидці бачили тварину в різні періоди дорослішання. Книга вийшла захоплюючою, хоча й нічого не доводить.

Ще пізніше у вивчення легенд про лохнеське чудовисько включився молодий англійський авіаінженер Тім Дінсдейл. Важко сказати, що так раптово сподвигло містера Дінсдейла присвятити життя подібного дослідження, але він більше п`ятдесяти разів влаштовував експедиції до озера, знімав озерного мешканця на плівку. Були проведені дослідження його фільму, які підтвердили, що в озері є непізнане істота, що піднімається над водою на півтора метра. І тільки через сорок п`ять років нові дослідження плівки спростували це твердження, порахувавши рухомий об`єкт слідом від моторного човна.

У наш час дослідники-аматори знаходять все нові і нові докази того, що Нессі існує, надаючи знімки різного ступеня достовірності. На жаль, ніхто поки не знайшов матеріальних підтверджень. По-перше, незважаючи на свою глибоководного, в озеро Лох-Несс немає достатнього запасу їжі для такого великого істоти, яким представляють Нессі. По-друге, досі не знайдено останків цієї істоти. Навіть якщо припустити, що воно з`явилося в озері в 1933 році, з цього часу повинно було змінитися не одне покоління озерних монстрів.

Легенди залишаються, шанувальники Нессі сподіваються на зустріч з нею. Але, на жаль, реальність їх поки не радує.