ХТО такі барди :: Мистецтво

Бардівська пісня - це вид мистецтва, що не призначений спочатку для того, щоб збирати величезні концертні зали або стадіони, хоча на фестивалях авторської пісні не буває нестачі в глядачах. Автор-виконавець не намагається чогось навчити слухачів, не намагається «завести» їх, але веде з ними через свої твори відверта розмова про вічне: про любов, про душу, про місце людини в цьому світі.

Історичні корені бардівської пісні

Спочатку слово «бард» виникло в кельтській мові і позначало нижчий жрецький сан в касті друїдів. Звання барда отримував людина, майстерно володіє магією звуку, який знав напам`ять тисячі стародавніх балад і поетичних переказів, що вміє співом і музикою підняти бойовий дух воїнів і навіть лікувати тіла і душі.

Але шану і повагу здобули співаки, що складають і виконують пісні про героїв і богів не тільки у кельтів, але і в інших народів давнини: у еллінів, етрусків, скандинавів і давніх слов`ян.

Традиція складати балади та саги, виконувати їх, акомпануючи собі на музичному інструменті, була жива і в Середньовіччі. Називалися такі співаки та виконавці в одній особі по-різному: трувери, трубадури, ваганти, менестрелі. Але їх можна назвати продовжувачами бардівської традиції. Цих вічних блукачів ріднило з бардами те, що вони не тільки виконували чужі хіти того часу, але й самостійно складали як текст, так і музику.

Сучасні барди

У сучасному розумінні бард - це автор-виконавець. Існує окремий жанр - авторська або бардівська пісня, і послідовників цього музично-пісенного напрямки прийнято називати сьогодні бардами.

Починаючи з 30-х років ХХ століття на території Радянського Союзу отримав розвиток новий напрямок пісенного жанру. Так званий міський романс, популярний в XIX столітті, перевтілюється в дворову пісню. До 60-м рокам образ молодої людини з гітарою, виконуючого пісні нерідко власного твору біля багаття або під час кухонних посиденьок, став класичним атрибутом міської, студентської та туристичної романтики. Найбільш яскраві представники цього нового жанру ставали відомими і навіть популярними. У багатьох досі на слуху імена А. Галича, Ю. Візбора, Е. Клячкина, А. Якушевой.

Але першими російськими бардами, що здобули справді всенародну славу і любов, вважаються такі яскраві й талановиті особистості, як Булат Окуджава і Володимир Висоцький. Саме вони підняли авторську пісню від рівня «квартирних концертів» до значного явища в культурному житті країни. Саме вони показали, що людина без музичної освіти, який не володіє професійно музичним інструментом, здатний знайти відгук у тисячах сердець.

Мабуть, золотим століттям для авторської пісні в Росії стали 80-ті роки минулого століття, але і зараз цей жанр не розгубив своїх шанувальників. Багато поетів виходили і продовжують виходити на сцену, акомпануючи собі на гітарі, виконуючи свої пісні. Звичайно, поетична складова бардівської пісні більш цінна і значуща, ніж музична. Але і гітарний ритм або неспішні переливи мелодії допомагають словами знайти шлях до сердець і душ слухачів.