ІНВАЛІДНІСТЬ як соціальна проблема

Інвалідність - серйозна медико-соціальна проблема, актуальна не тільки для Росії, але і для світової спільноти. Згідно з міжнародними даними, сьогодні люди з інвалідністю становлять близько 10% всього населення Землі. Далеко не всі з них отримують необхідну соціальну допомогу та можуть брати участь у повноцінного життя суспільства.

Інструкція

Найбільш серйозною проблемою є порушення інтеграції інвалідів у соціумі. Найчастіше люди з обмеженими можливостями є дезадаптованими, діти з інвалідністю страждають від недостатньої соціалізації. Причини цієї проблеми криються в недостатній пристосованості навколишнього середовища для комфортного проживання та функціонування людей з різними ступенями інвалідності.

На поточний момент у російському соціумі практично не створено сприятливих умов для інвалідів, відсутня доступна можливість пересування по місту. Утруднений доступ до більшості об`єктів соціальної інфраструктури. Навіть звичайний міський транспорт для більшості людей, обмежених у пересуванні, стає непереборною перешкодою.

У суспільстві відсутні навички спілкування з інвалідами, культура цього спілкування не формується, відсутня можливість для комфортного працевлаштування. Проблема більшості інвалідів з збереженим інтелектом полягає в тому, що їх здатність до трудової діяльності не реалізується. Інвалідам не пропонують можливості для працевлаштування відповідно до особливостей їхньої життєдіяльності. Це призводить до низького майновим статусом, зниження соціального статусу, визначеному рівню соціальної дискримінації.

Проблема доступності навколишнього середовища особливо актуальна для дітей-інвалідів. Їх пізнання навколишнього світу вимушено обмежується, що часто призводить до порушень індивідуального розвитку, неможливості розкрити повною мірою потенціал дитини, неможливості розкрити його здібності. Відсутність повноцінного спілкування з однолітками також несприятливо позначається на розвитку дитини з обмеженими можливостями.

Дезадаптація і відсутність можливості повноцінної участі в житті суспільства призводить до серйозних проблем особистісно-психологічного характеру. Найчастіше інваліди відчувають себе відчуженими від світу, вони відокремлені від суспільства, їх коло спілкування вкрай обмежений. Спостерігається безліч психологічних та емоційних проблем: невпевненість у завтрашньому дні, знижена самооцінка, відсутність віри у власні здібності, відчуття ущемлення в правах і власної ущербності.

Завдання сучасного суспільства - рухатися в напрямку створення найбільш комфортного середовища, адаптованої не тільки для звичайних людей, а й для інвалідів з обмеженими можливостями. На поточний момент інваліду доводиться пристосовуватися до суспільства. Насправді суспільство саме повинно створювати сприятливі умови для життя і розвитку інвалідів. Необхідно закріпити на законодавчому рівні рівні права інвалідів і звичайних людей, створити всі можливості для реалізації цих прав і повноцінної участі інваліда в житті соціуму.