Чому низький старт при спринті ефективніше, ніж високий

Чим визначається ефективність низького старту при спринті

Старт при спринтерському бігу закладає основу для максимально ефективного проходження короткій дистанції. Спортсмен виконує розгін вже на перших кроках. Саме на початковому етапі бігу важливо забезпечити собі перевагу в швидкості.

Досвідчені спринтери відводять багато часу відпрацюванню початкової фази бігу, домагаючись швидкого сходження з лінії старту.

На зорі легкої атлетики широке розповсюдження отримав високий старт, при якому корпус спортсмена розташовується практично вертикально. Іноді для збільшення початкової швидкості бігу застосовувалися різні хитрощі. Наприклад, бігуни намагалися спиратися на палиці або брали в руки невеликі камені. Вже в давнину атлети використовували для упору в момент старту кам`яні плити.

Низький старт увійшов в практику спринтерського бігу тільки наприкінці XIX століття. Сьогодні така техніка вважається стандартною, оскільки її переваги очевидні. Даний вид старту дає можливість відразу почати біг в швидкому темпі і на короткому відрізку розвинути максимально можливу швидкість.

Ефективність низького старту визначається тим, що в момент сходження зі стартової лінії центр ваги бігуна вже знаходиться далеко попереду точки опори. Особливе значення має правильна постановка ніг. Перебуваючи під гострим кутом до доріжки, ноги спринтера забезпечують максимальну силу відштовхування, якої при високому старті домогтися при всьому бажанні неможливо.

Техніка низького старту

При використанні низького старту використовуються так звані стартові колодки, які встановлюють на різній відстані від стартової лінії. Опорні майданчики колодок розташовують таким чином, щоб вони були нахилені відносно поверхні бігової доріжки під певним кутом.

Правильно підігнані колодки оптимальним чином розтягують литкові м`язи, що збільшує швидкість відштовхування і силу в момент відриву.

Отримавши сигнал про підготовку до старту, спринтер встановлює ступні на колодки, спираючись при цьому на руки. При цьому толчковая нога ставиться на ту колодку, яка розташована далі від лінії старту, а махова нога - на ближню. Після цього бігун опускається на коліно стоїть позаду ноги і ставить руки вздовж лінії старту, розташувавши великі пальці всередину. Оптимально, якщо руки будуть розташовані на ширині плечей. Тулуб перед стартом випрямлено, голова трохи схилена вниз.

Почувши команду «Увага!», Спринтер злегка випрямляє ноги, піднімає таз і впирається ступнями в опорні майданчики колодок, одночасно напружуючи м`язи ніг. Тулуб спортсмен тримає прямо, погляд спрямований вниз. У момент стартового пострілу бігун активно відштовхується обома ногами, відриває від доріжки руки і різко виносить корпус вперед, допомагаючи собі рухами зігнутих рук. Саме така техніка дозволяє вийти зі старту з максимальною швидкістю.