Хто такий педіатр

Коли з`явилася педіатрія в Росії

Основоположником вітчизняної педіатрії є С. Ф. Хотовицький, що видав в 1847 році перший підручник з педіатрії, що називався «Педіятріка». У середині 20 століття педіатрія була виділена в окрему базову галузь охорони здоров`я. Підготовку фахівців - педіатрів здійснюють акредитовані навчальні заклади, де з перших курсів введено вивчення норм і патологій дитячого віку. Залежно від спеціалізації, педіатри діляться на педіатрів - дільничних, педіатрів - хірургів, травматологів та ін.

Перша дитяча лікарня була відкрита в С-Петербурзі в 1934 році. Цей медичний заклад існує і зараз, носить ім`я Н.Ф. Філатова

Необхідність окремої підготовки таких лікарів криється у тому, що фізіологія і анатомія дитини відрізняється від анатомії і фізіології дорослих, і багато процесів в організмі дітей протікають інакше. У зв`язку з цим необхідно враховувати закономірності вікових змін та відхилення у розвитку дітей, а також розраховувати дозування лікарських препаратів, що застосовуються при лікуванні.

Обов`язки педіатра

Хороший дільничний педіатр повинен спостерігати за дитиною протягом усього періоду її дорослішання, знати особливості його організму, передбачати розвиток захворювань і володіти знаннями в самих різних областях медицини - від періоду виходжування недоношених дітей до захворювань 18-ти річних підлітків. Крім того, в його обов`язки входить складання графіка щеплень і контроль над його виконанням. Педіатр повинен рекомендувати батькам методи відновлення після захворювань та їх профілактики з урахуванням особливостей організму дитини, а також робити все можливе, щоб дитина росла здоровою.

Лікар - педіатр повинен вміти спілкуватися з дитиною та знаходити спільну мову з батьками

Педіатри працюють в дитячих установах (дитячих садках, школах, таборах відпочинку, в дитячих будинках), в дитячих поліклініках та стаціонарах, в спеціальних бригадах швидкої медичної допомоги, пологових будинках, санаторіях і пансіонатах.

Не останню роль у створенні хорошої репутації для педіатра грає його комунікабельність, здатність знаходити спільну мову з дітьми і (більшою мірою) з батьками, викликати їх довіру. В іншому випадку може виникнути ситуація, коли або лікар втрачає авторитет у батьків і вони не хочуть довіряти йому лікування малюка, або сама дитина відмовляється йти на контакт з лікарем, і час для своєчасної діагностики захворювання може бути упущено.