Як перестати грішити

Загальне поняття гріха

Саме слово «гріх» в російській мові спочатку могло трактуватися як «помилка», про що свідчать такі однокореневі слова, як «огріху», «похибка». До слова, в інших мовах це слово мало схоже значення. У грецькому це поняття позначали словом ???????? (???????), Що найвірніше перекладається як «промах, провину», а іудеї позначали ненавмисне прегрешение словом «хет», що також можна перекласти як «промах».

У сучасному суспільстві, якщо не брати до уваги релігійний аспект, поняття «гріха» сприймається як порушення законів суспільної моралі, а також державних законів. Таким чином, людина, що дотримує закони суспільства, що не здійснює злочинів, передбачених кримінальним кодексом, що не порушує світських моральних і етичних норм, вже не грішить.

Дещо складніше йде справа з релігійним поняттям гріха, адже кожна релігія трактує поняття гріха по-своєму.

Свідомість гріховності

Проте люди часто відчувають себе грішними, переживають через те, що живуть неправильно, чинять несправедливо по відношенню до інших. Жити з такими думками непросто. Але правда полягає в тому, що жодна людина не може бути абсолютно хороший чи безнадійно поганий.

Якщо мучить свідомість власної недосконалості, можна спробувати вирішити цю проблему, працюючи з внутрішнім почуттям провини, а також розвиваючи власну емпатію. Переставши відчувати провину за те, в чому людина фактично не винен, йому стане легше прийняти себе і повірити, що він не такий уже й поганий, зробити власне життя більш радісним. А розвинена емпатія, тобто здатність відчувати переживання та емоції оточуючих, уміння поставити себе на місце іншого, зрозуміти, що він відчуває, коли з ним поступають тим чи іншим чином, допоможе дбайливіше ставитися до ближнього і не ранити його своїми вчинками, а значить, об`єктивно стати краще, т. е. перестати грішити.

Позбутися від почуття провини

Іноді почуття провини помилково плутають з совістю, коли людина переживає за скоєні ним непристойні вчинки і прагне їх виправити. Але почуття провини - це щось інше. Це відчуття власної відповідальності за те, за що людина в принципі відповідати не може.

Працювати з почуттям провини потрібно, і зазвичай процес це тривалий. Часом не обійтися без допомоги фахівця-психолога. Почати його можна з усвідомлення наступних важливих принципів.

1. Кожна людина не схожий на оточуючих, і має право жити так, як підказує йому його совість, розум, здоровий глузд, релігійні переконання, інтуїція. Неможливо подобатися кожному, нереально стати хорошим для всіх. Звичайно, розумні компроміси з оточуючими - найкращий вихід з можливих конфліктних ситуацій, але поступки повинні бути взаємними і не завдавати шкоди особистості.

2. Не варто дозволяти звинувачувати вас у тому, за що ви не можете нести відповідальність: у поганій погоді і напруженої міжнародної обстановки, в тому, що дитина принесла чергову «двійку», у мами-пенсіонерки болять суглоби, а у начальника поганий настрій. Якщо ви відчуваєте, що співрозмовник намагається зробити саме це, краще просто піти від спілкування, а вирішення важливих питань перенести на потім.

3. Ви не несете відповідальності за наслідки своїх вчинків, про які не могли припускати. Так, вашої провини немає в тому, що ви подарували мамі туристичну путівку, а вона, здійснюючи цю поїздку, зламала ногу.

4. Ви не винні в тому, що живете багатшими, комфортніше або щасливішими, ніж ваш родич, друг чи колега (якщо, звичайно, не домоглися цього за його рахунок). Якщо ви все ж відчуваєте себе винуватим з цього приводу, зробіть що-небудь корисне для оточуючих, не вимагаючи від них подяки: розбийте клумбу перед будинком, допоможіть сусідові занурити речі для переїзду на дачу.

Почуття провини - це деструктивне стан, здатне привести людину до свідомості власної неповноцінності, тому починати з ним працювати необхідно якомога раніше.

Розвивати емпатію

Здатність співпереживати іншому, розуміти, які саме емоції і почуття він відчуває, допомагає зрозуміти природу цих почуттів, а значить, якщо є така можливість, постаратися зробити так, щоб люди при спілкуванні з вами як мінімум не відчували негативних емоцій. Чи не це є те, що в християнстві називається «любов до ближнього»?

До емпатії здатні все психічно здорові люди і навіть деякі тварини, але немає межі досконалості, і здатність цю можна розвивати на благо собі і оточуючим.

1. Для початку навчіться чітко визначати, що саме переживає людина в конкретний момент часу. Помічайте зміни міміки, тембру голосу, жестикуляцію, положення тіла.

2. Постарайтеся вжитися в його фізичний стан і відчути те ж, що й він. Копіюйте все помічені вами особливості змін в його зовнішності в момент проживання якийсь емоції і постарайтеся відчути те ж, що й він.

3. Налаштувавшись таким чином на емоції співрозмовника, можна постаратися вивести його з негативного емоційного стану, проте, це вимагає спеціальних навичок.

Для звичайного життя буде непогано опанувати і першими двома рівнями емпатії, і тоді з`явиться куди більше шансів почати жити і діяти у згоді з оточуючими і з самим собою. А це головна умова, щоб не відчувати себе грішником.