Звичка - це друга натура?

Поняття звички

Розмірковуючи про людські уподобаннях, Августин стверджував, що відмова від тих чи інших звичок, часом нітрохи не менш важкий, ніж зміна характерних рис особистості. Дійсно, не всі люди здатні однозначно розділити усталені звички і властивості характеру, часто плутаючи одне з іншим. Для того щоб розібратися, яку частину особистості складають внутрішні переконання, а яку - усталені звички, насамперед, бажано визначитися з термінологією.

Августин Блаженний - богослов, проповідник і філософ, який жив у IV столітті н.е. Вважається засновником християнської філософії.

Отже, згідно словниковому визначенню, звичка - це сформувався в ході регулярних повторень образ дій в тій чи іншій ситуації. Характерною рисою звички є те, що людина починає відчувати необхідність діяти саме таким чином, навіть якщо зовнішні обставини цього не вимагають. З фізіологічної точки зору, це пояснюється виникненням так званих усталених нервових зв`язків, які дозволяють швидше реагувати на ситуацію. Простіше кажучи, виконання звичних дій не вимагає від людини попереднього обдумування або осмислення, а відбувається автоматично. При цьому людина підсвідомо відчуває задоволення, оскільки для звичок характерна ще й емоційна залежність.

Чи потрібно відмовлятися від звичного?

Дійсно, багато людей не обтяжують себе аналізом власних поведінкових моделей, виходячи з переконання, що краще - ворог хорошого. Саме тому буває дуже складно відокремити сформувалася звичку від вродженої риси характеру. З іншого боку, для більшості людей наявність залежностей не є суттєвою проблемою, тому подібний аналіз їм ні до чого. Для них звичка дійсно стає другою натурою. Однак якщо ви маєте намір до кінця розібратися в мотивах своїх вчинків, має сенс визначити, яку частину вашої особистості складають глибоко укорінені звички.

У слова «звикання» існує кілька значень. Так, у фармакології під ним розуміється поступове слабшанню реакції на той чи інший препарат. Втім, схоже розуміння звикання є і в психології.

Справа в тому, що наявність звичок здатне загальмувати особистісний ріст людини. Не дарма Олександр Пушкін називав звичку «заміною щастя». Найчастіше люди здатні відмовитися від привабливих перспектив, щоб не порушувати усталеного способу життя. Ця нездатність пожертвувати своїми звичками на користь подальшого розвитку може згубно позначитися не тільки на формуванні особистості в психологічному плані, але і на кар`єрному зростанні, соціальному статусі, особистому житті. Який би в`ївся не була та чи інша звичка, потрібно вміти відмовлятися від неї заради чогось більш значимого - зрештою, ви всього лише долаєте залежність, а зовсім не намагаєтеся змінити свій характер.