ЯК декабристи розбудили Герцена

У 1912 році Володимир Ленін написав статтю «Пам`яті Герцена», приурочену до сторіччя з дня народження видатного революціонера-демократа XIX століття. Оцінюючи особистість цього громадського діяча, Ленін в образній формі згадав про те, що «декабристи розбудили Герцена». Яке ж значення надали формування революціонера учасники грудневого повстання, розбурхала Росію в 1825 році?

«Повстання декабристів на Сенатській площі». Художник К. Кольман

Розбуджений декабристами

Герцен Олександр Іванович - представник покоління дворянських революціонерів першої половини і середини XIX століття. Дворянство в Росії не було однорідним. Серед зарозумілих офіцерів, любителів картярства і прекраснодушних мрійників розвинулася широка прошарок тих, хто хотів для Росії кращої долі і був готовий покласти за справу визволення народу своє життя. Саме ця фаланга безстрашних людей, що вийшли 14 грудня 1825 на Сенатську площу, розбудила молоде покоління майбутніх революційних демократів.

До цього нового покоління борців за свободу народу і належав Олександр Герцен. Повстання декабристів очистило його розум і розбудило дух. Натхнений громадянською мужністю учасників грудневого виступу, Герцен включився в боротьбу з самодержавством і розгорнув революційну агітацію.

Проживаючи в країні з усталеними крепостническими порядками, Герцен поступово зумів встати на один рівень з найбільш видними мислителями того часу. Засвоївши діалектичний метод Гегеля, Герцен пішов у філософії далі, слідуючи за матеріалістичними поглядами Людвіга Фейєрбаха.

Герцен, ставши демократом і соціалістом, зупинився лише в одному кроці від діалектичного матеріалізму.

Дзвін російської демократії

Шлях Герцена в його суспільно-політичної діяльності не завжди був прямим. Певне сум`яття Герцен відчув після краху європейських революційних рухів 1848 року. Мислитель, проживаючи в той час в Європі, був безпосереднім свідком революційних подій. У ті дні буржуазна революційність Європи вже згасала, а пролетаріат ще не встиг набрати силу. Не зумівши розгледіти в зароджується робітничому русі основну силу революції, Герцен відчував сильне розчарування в політиці.

Погляди Герцена знайшли своє відображення в публікаціях газети «Дзвін», яку він випускав за кордоном.

У своїх поглядах Герцен пішов набагато далі декабристів, які, як вказував Ленін, були дуже далекі від народу. Ставши фактично одним із зачинателів народництва, Герцен бачив суть соціалізму у звільненні селян і в поширеною в селянському середовищі ідеї про безумовне право народу на землю. Думка про необхідність зрівняльного поділу земельних володінь поміщиків була в ті роки формулюванням народного прагнення до рівності.

Слабкість Герцена полягала в тому, що він сам належав до панському середовищі і не бачив в Росії тих сил, які були здатні провести в країні революційні перетворення. Саме тому Герцен нерідко звертався до верхів, фактично відступаючи від революційної демократії до солодкавості лібералізму. За такі тимчасові відступи Герцена не раз критикували Чернишевський і Добролюбов.